У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Сеніна Ю.Л.,
суддів: Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.I.,
Лихути Л.М., Романюка Я.М.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма
"Чернівціжитлобуд" про визнання угоди дійсною за касаційною
скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма
"Чернівціжитлобуд" на рішення апеляційного суду Чернівецької
області від 25 лютого 2004 року,
в с т а н о в и л а :
В грудні 2002 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до
товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна фірма
"Чернівціжитлобуд" (далі - ТзОВ "БФ "Чернівціжитлобуд") про
визнання угоди дійсною, посилаючись на те, що уклала з
відповідачем договір на будівництво квартири, відповідно до умов
договору своєчасно вносила відповідні платежі, а відповідач
безпідставно розірвав договір.
Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 3 жовтня
2003 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 25 лютого
2004 року зазначене рішення скасовано та ухвалено нове про
задоволення позову.
У касаційній скарзі ТзОВ "БФ "Чернівціжитлобуд" просить
скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення
суду першої інстанції, посилаючись на його необгрунтованість та
порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія
суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає до
задоволення частково.
Відповідно до ст. 202-1 ЦПК України 1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року,
який був чинним на час розгляду судом справи, при ухваленні
рішення суд серед іншого приймає рішення щодо наявності обставин
(фактів), якими обгрунтовувались вимоги і заперечення,
правовідносин, зумовлених встановленими фактами, та правової
норми, яка регулює ці правовідносини.
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції
виходив з того, що укладений між сторонами договір розірвано з
підстав і в порядку, які ним передбачено.
Скасовуючи зазначене рішення та ухвалюючи нове про
задоволення позову, апеляційний суд вважав, що судом першої
інстанції неправильно застосовано норми матеріального права,
оскільки між сторонами укладено договір підряду на капітальне
будівництво, а підрядчик розірвав договір з порушенням
встановленого спеціальним законом порядку розірвання підрядних
договорів у будівництві.
Однак, з таким висновком погодитися не можна.
Так, згідно зі ст. 353 ЦК Української РСР 1963 року за
договором підряду на капітальне будівництво організація-підрядчик
зобов"язується своїми силами і засобами збудувати і здати
організації-замовнику передбачений планом об"єкт відповідно до
затвердженої проектно-кошторисної документації і у встановлений
строк, а замовник зобов"язується надати підрядчику будівельну
площадку, передати йому затверджену проектно-кошторисну
документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва,
прийняти закінчені будівництвом об"єкти і оплатити їх.
На порушення ст. 62 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
апеляційний суд
не з"ясував чи узгоджується за своїм змістом укладений між
сторонами договір вимогам ст. 353 ЦК Української РСР 1963 року та
дійшов передчасного висновку про існування між сторонами
правовідносин, які випливають з договору підряду на капітальне
будівництво.
Разом з тим, не може залишатися в силі і рішення суду першої
інстанції, оскільки при його ухваленні судом не перевірено чи
передбачено законом такий спосіб захисту порушеного права як
визнання розірваного договору дійсним, про що просила позивачка.
Таким чином, апеляційним судом допущено порушення норм
процесуального права, що призвело до неправильного вирішення
справи і відповідно до ч.2 ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
є
підставою для скасування ухвалених судових рішень з направленням
справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336 ч.1 п.2, 338 ч.2, 344 ч.1 п.1 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
"Будівельна фірма "Чернівціжитлобуд" задовольнити частково.
Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 3 жовтня
2003 року та рішення апеляційного суду Чернівецької області від 25
лютого 2004 року скасувати і передати справу на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Ю.Л.Сенін
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Я.М.Романюк