Р I Ш Е Н Н Я
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Балюка М.I.,
Барсукової В.М.,
Гуменюка В.I.
Волкова О.Ф.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - товариство з обмеженою
відповідальністю "АПК Лтд" (далі - ТОВ "АПК Лтд") про визнання
недійсним договору купівлі-продажу частки в статутному фонді ТОВ
"Аграрно-переробний комбінат" та за позовом ОСОБА_5до ОСОБА_2,
ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - ТОВ "Аграрно-переробний комбінат",
про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки в
статутному фонді товариства в частині покупця, визнання
переважного права на придбання цієї частки та переведення
прав покупця за договором,
в с т а н о в и л а :
У травні 2005 року позивач звернувся із зазначеним позовом
до суду про визнання недійсним договору купівлі-продажу частки
в статутному фонді
товариства в частині покупця, визнання переважного права
на придбання цієї частки та переведення прав покупця за даним
договором, посилаючись на те, що він є власником 45 відсотків
статутного фонду ТОВ "Аграрно-переробний комбінат". Відповідно
ОСОБА_7 має 10 відсотків, а ОСОБА_6- 45 відсотків статутного
фонду.
Договорами купівлі-продажу (відступлення) частки в
статутному фонді від 27 жовтня 2004 року та 20 січня 2005
року ОСОБА_7 та ОСОБА_6, укладеними у простій письмовій формі
продали свої частки в статутному фонді ОСОБА_2, який не є
учасником ТОВ "Аграрно-переробний комбінат".
Укладення даних договорів відбувалося з порушенням норм,
передбачених статутом товариства, які передбачають відчуження
частки іншим особам після відмови в придбанні цієї частки
учасниками товариства, а також передбачено переважне право
учасників товариства на їх купівлю.
ОСОБА_1 у своєму позові зазначав, що він також є власником
45 відсотків статутного фонду ТОВ "АПК ЛТД".
Договорами купівлі-продажу (відступлення) частки в
статутному капіталі від 27 жовтня 2004 року та 20 січня 2005
року відповідачі ОСОБА_3 й ОСОБА_4 продали свої частки,
відповідно 10 відсотків і 45 відсотків, у статутному фонді
ОСОБА_2, який не є учасником товариства, що порушило першочергове
право позивача ОСОБА_1 на придбання цих часток як учасника
товариства та не відповідає вимогам статуту ТОВ "АПК ЛТД".
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30
вересня 2005 року цивільні справи за позовами ОСОБА_5 та ОСОБА_1
було об'єднано в одне провадження.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18
листопада 2005 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без
задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано
недійсним договір купівлі - продажу частки в статутному фонді ТОВ
"Аграрно-переробний комбінат" від 27 жовтня 2004 року, укладений
між ОСОБА_2 та ОСОБА_6., у частині, що стосується покупця ОСОБА_2,
і переведено на ОСОБА_5 права та обов'язки покупця за договором
купівлі-продажу частки в статутному фонді. Визнано за ОСОБА_5
право власності на 45 відсотків у статутному фонді ТОВ "Аграрно -
переробний комбінат" у розмірі 71718 грн. 75 коп.
Зобов'язано ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" зареєструвати
відповідні зміни щодо часток учасників товариства в статуті та
установчому договорі ТОВ "Аграрно-переробний комбінат" згідно із
чинним законодавством України.
У решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 21 лютого 2006 року
рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 листопада
2005 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ОСОБА_7, ОСОБА_2та ОСОБА_6 просять
скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, у зв'язку
з порушенням норм матеріального й процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_6підлягає задоволенню за
таких підстав.
Згідно зі ст. 53 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
учасник товариства з обмеженою відповідальністю може
за згодою решти учасників відступити свою частку (її частину)
одному чи кільком учасникам цього ж товариства, а якщо інше не
передбачено установчими документами, то і третім особам.
Учасники товариства користуються переважним правом придбання
частки (її частини) учасника, який її відступив, пропорційно їх
часткам у статутному фонді товариства або в іншому погодженому
між ними розмірі. При передачі частки (її частини) третій
особі відбувається одночасний перехід до них всіх прав та
обов'язків, що належали учаснику, який відступив її повністю або
частково. Про можливість відступлення своєї частки (її частини) у
статутному фонді одному або кільком учасникам товариства, або
третім особам, передбачено і ст.147 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Змістом цих норм, а також ст.ст. 59,60 зазначеного Закону
визначено, що передача всіх прав та обов'язків учасника товариства
відбувається на зборах товариства. Згідно положень абзацу 1 ч. 4
ст. 145 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
до виключної компетенції загальних
зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю, крім
тих, що зазначено у п.п.1-8 ч. 4 цієї статті статутом товариства
може бути також віднесене вирішення інших питань до компетенції
зборів товариства.
Так, пунктом 3.6 Установчого договору товариства та п. 12.4
Статуту товариства визначено, що перехід прав та обов'язків
учасника товариства до іншої особи відбувається лише за
рішенням зборів учасників товариства. Зокрема, п.п."й" п. 8.3
Статуту встановлено, що при вирішення питання умов передачі
частки учасника, прийняття рішення про виключення учасника
товариства віднесені виключно до компетенції зборів учасників
товариства.
Судом встановлено, що збори учасників товариства із цього та
інших питань було призначено на 24 червня 2005 року, проте вони
проведені не були.
Крім того, судами не встановлено і такі дані у справі
відсутні, що ОСОБА_6 згідно положень ч. 3 ст. 29 Закону України
"Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -
підприємців" ( 755-15 ) (755-15)
подавав для проведення державної
реєстрації змін до установчих документів нотаріально посвідчену
заяву про вихід із складу учасників товариства у зв'язку з
відступленням своєї частки ОСОБА_2 або нотаріально посвідчену
копію документа про перехід частки учасника у статутному капіталі
товариства, або нотаріально посвідчений документ про передання
права засновника (учасника) іншій особі тощо, та про ці зміни у
складі засновників (учасників) товариства за встановленим цим
законом порядком були зареєстровані.
Оскільки такі збори не проводилися, а збори товариства є
складовою частиною порядку передачі частки в статутному фонді
товариства іншій особі, та не подавалася зазначена заява, то не
відбулося й передачі цієї частки, а також не могла бути проведена
реєстрація цих змін до установчих документів. Само по собі намір
про продаж частки майна в статутному фонді, якщо він не
підтверджений рішенням зборів учасників товариства та відсутній
належно оформлений та посвідчений документ, не породжує права у
іншої особи на цю частку. Тому права позивача не могли бути
порушені. У суду не було підстав для визнання за позивачем
права власності на частку в статутному фонді, яка належить
ОСОБА_6
Крім того, судом неправильно застосовані норми
матеріального права.
Так, вирішуючи справу, суд застосував положення ст. 362 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, яка регулює перехід права власності на спільне
майно у разі порушення переважного права співвласника майна, тоді
як майно, що внесено до статутного фонду товариства, належить
згідно зі ст. 12 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
товариству.
Визнання за ОСОБА_5 права власності на 45 відсотків частки
у статутному фонді товариства не відповідає цьому Закону, майно,
що внесено до статутного фонду товариства належить товариству й
не може належати на праві власності учаснику товариству.
Касаційна скарга ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, оскільки
вона не є учасником товариства і її права щодо частки в
статутному фонді не могли бути порушені зазначеними діями. Дружина
учасника товариства не є учасником товариства, тому права на
частку в статутному фонді товариства вона не має. Касаційна
скарга нею подана безпідставно.
Враховуючи, що судами правильно встановлені обставини
справи та неправильно застосовані норми матеріального права, кол
егія суддів вважає за необхідне ухвалити в справі нове рішення
про відмову ОСОБА_5 у позові. У іншій частині судові рішення не
оспорюються, тому касаційна інстанція згідно положень ч.1 ст.335
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
перевіряє справу в межах касаційної
скарги.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів
в и р і ш и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2та ОСОБА_6 задовольнити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18
листопада 2005 року й ухвалу апеляційного суду м. Києва від 21
лютого 2006 року в частині задоволення позовних вимог
ОСОБА_5скасувати та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_5в
позовних вимогах.
У решті судові рішення залишити без змін.
Касаційну скаргу ОСОБА_7залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: М.I. Балюк
В.М. Барсукова
В.I. Гуменюк
О.Ф. Волков