У Х В А Л А
 
                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ
     22 листопада 2006 року       м. Київ
 
        Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
                Верховного Суду України в складі:
 
     головуючого суддів:
     Гнатенка А.В.,  Барсукової В.М., Балюка М.I.,
     Гуменюка В.I., Волкова О.Ф.,
     розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства
співвласників   багатоквартирного   будинку    (далі    -    ТСББ)
"Університет-3" до ОСОБА_1, приватного підприємства  (далі  -  ПП)
"Факторіал", товариства з обмеженою відповідальністю (далі -  ТОВ)
"Арт Метал Фурнітура", ОСОБА_2, головного  управління  комунальної
власності м. Києва,  треті  особи  -  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,
Голосіївська районна рада м. Києва про визнання угод та  свідоцтва
про  право  власності  недійсними,  визнання  права  власності  та
витребування майна,
                      в с т а н о в и л а :
     У лютому 2004 року ТСББ "Університет-3" звернулося до суду із
зазначеним позовом, посилаючись на те,  що  укладені  IНФОРМАЦIЯ_1
між ПП "Факторіал" і ОСОБА_1, IНФОРМАЦIЯ_2 між ОСОБА_1 і ТОВ  "Арт
Метал Фурнітура" та IНФОРМАЦIЯ_3 між ТОВ "Арт Метал  Фурнітура"  і
ОСОБА_2  договори  купівлі-продажу  спірного  приміщення   (нежиле
вбудоване приміщення площею  86,4  кв.м  у  будинку  АДРЕСА_1)  не
відповідають вимогам закону, оскільки на момент  їх  укладення  це
приміщення належало позивачу, а тому воно не могло бути  предметом
вказаних угод. Вважаючи, що оскільки документи,  що  підтверджують
право власності на спірне приміщення, знаходяться у позивача, ТСББ
"Університет-3" просило  визнати  укладені  угоди  купівлі-продажу
недійсними, визнати недійсним свідоцтво про право власності від  6
травня 1997  року,  видане  Московською  районною  радою  народних
депутатів м. Києва (правонаступник - Голосіївська районна рада  м.
Києва), а також визнати право власності на  спірне  приміщення  за
ТСББ  "Університет-3".  Крім   того   позивач   додатково   просив
витребувати спірне приміщення з незаконного володіння ОСОБА_2.
     Рішенням Печерського районного суду м.  Києва  від  20  липня
2004 року та додатковим рішенням цього ж суду від 16  серпня  2004
року позовні вимоги ТСББ "Університет-3" задоволено.
     Рішенням апеляційного суду м. Києва  від  23  листопада  2004
року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, а рішення  суду  першої
інстанції  та  додаткове   рішення   цього   ж   суду   скасовано.
Постановлено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог
ТСББ "Університет-3".
     Ухвалою колегії суддів Судової  палати  у  цивільних  справах
Верховного Суду України від 25  квітня  2005  року  в  задоволенні
касаційної скарги ТСББ "Університет-3" на рішення суду апеляційної
інстанції від 23 листопада 2004 року відмовлено.
     Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції від 25
квітня 2005 року, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 оскаржили його до  Верховного
Суду України з  посиланням  на  порушення  норм  матеріального  та
процесуального права. Крім того,  просили  поновити  їм  строк  на
касаційне оскарження.
     Ухвалою судді Верховного Суду України від 19 грудня 2005 року
поновлено   ОСОБА_6  та  ОСОБА_7  строк  на  касаційне  оскарження
рішення апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2004 року і їх
касаційна скарга прийнята  до  розгляду  колегією  суддів  Судової
палати у цивільних справах Верховного Суду України.
     Ухвалою колегії суддів Судової  палати  у  цивільних  справах
Верховного Суду України від 3  листопада  2006  року  дана  справа
призначена до судового розгляду.
     Перевіривши матеріали  справи  та  доводи  касаційної  скарги
колегія суддів вважає, що вона  підлягає  відхиленню  з  наступних
підстав.
     Відповідно до статті 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
          сторони  та
інші особи, які беруть участь у справі,  а  також  особи,  які  не
брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про  їх  права  та
обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку  рішення  і
ухвали суду першої інстанції після  їх  перегляду  в  апеляційному
порядку, а також рішення і ухвали апеляційного суду.
     Як вбачається з матеріалів справи, сторонами по ній є :  ТСББ
"Університет-3",   ОСОБА_1,  ПП  "Факторіал",   ТОВ   "Арт   Метал
Фурнітура", ОСОБА_2, головне управління комунальної  власності  м.
Києва, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,  Голосіївська  районна  рада  м.
Києва. Спір виник за позовом  ТСББ  "Університет-3"  про  визнання
угод купівлі-продажу нежилого вбудованого приміщення та  свідоцтва
про  право  власності  на  нього  -  недійсними,  визнання   права
власності та про витребування майна. При цьому  права  ОСОБА_6  та
ОСОБА_7 порушені не були й питання щодо їх прав та  обов'язків  не
вирішувалося.
     Як визначено статтею 3 ЦПК України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          кожна  особа
має право в порядку, встановленому  цим  Кодексом,  звернутися  до
суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав,
свобод чи інтересів.
     Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7  мають  право  звернутися  до
суду за захистом своїх прав, якщо будуть вважати, що  вони  кимось
порушені.
     Статтею 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
         передбачено, що  під  час
розгляду справи в касаційному порядку суд  перевіряє  правильність
застосування  судом   першої   чи   апеляційної   інстанції   норм
матеріального або процесуального права і не  вправі  встановлювати
або вважати доведеними обставини (факти), що не були встановлені в
рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних  доказів
над іншими. Касаційний суд  перевіряє  законність  судових  рішень
лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
     Згідно зі  ст.337  ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          суд  касаційної
інстанції  відхиляє  касаційну  скаргу,  якщо  визнає,  що  судові
рішення  постановлені  з   додержанням   вимог   матеріального   і
процесуального права.
     Оскільки  порушень  або  неправильного  застосування   судами
апеляційної  та  касаційної  інстанцій   норм   матеріального   чи
процесуального права  при  перевірці  постановлених  ними  судових
рішень не встановлено,  то  колегія  суддів  вважає  за  необхідне
касаційну скаргу відхилити, а рішення суду  апеляційної  інстанції
та ухвалу суду касаційної інстанції залишити без зміни.
     На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 336, 337  ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія суддів  Судової  палати  у  цивільних
справах Верховного Суду України
 
                        у х в а л и л а :
     Касаційну скаргу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відхилити.
     Рішення апеляційного суду м. Києва від 23 листопада 2004 року
та ухвалу  колегії  суддів  Судової  палати  у  цивільних  справах
Верховного Суду України від  25  квітня  2005  року  залишити  без
зміни.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
     Головуючий  А.В.Гнатенко 
     Судді :     В.М.Барсукова
     М.I.Балюк 
     В.I.Гуменюк
     О.Ф.Волков