У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів:
Гнатенка А.В., Волкова О.Ф., Гуменюка В.I.,
Барсукової В.М., Балюка М.I., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
приватного сільськогосподарського підприємства (далі - ПСП)
"Фастівецьке", третя особа - ОСОБА_2, про стягнення матеріальних
збитків та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У січні 1996 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, в якому вказував, що 12 вересня 1995 року близько 20
години на автошляху Клехівка-Фастівець він, керуючи автомобілем
"Мітсубісі", виїхав на ділянку зазначеної дороги, на якій було
розлито рідкий гній, що перевозив водій відповідача ОСОБА_2
Унаслідок цього позивач не справився з керуванням, а автомобіль,
перекинувшись, отримав значні механічні пошкодження. Вважаючи, що
дорожньо-транспортна пригода сталася з вини водія ОСОБА_2, який
неналежним чином здійснював перевезення гною, ОСОБА_1 просив
стягнути з ПСП "Фастівецьке" (правонаступник КСП "Агрофірма
"Надія") на свою користь 23460 грн. на відшкодування матеріальних
збитків і 5000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області
від 20 грудня 2004 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
відмовлено.
Рішенням апеляційного суду Київської області від 25 жовтня
2005 року рішення місцевого суду скасовано з ухваленням нового
рішення про задоволення позову. Постановлено стягнути з
відповідача на користь позивача 32270 грн. 40 коп. заподіяних
матеріальних збитків і 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі ПСП "Фастівецьке", не погоджуючись із
рішенням апеляційного суду, просить його скасувати й залишити в
силі рішення місцевого суду. При цьому посилається на порушення
судом норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги
правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції
норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими. Касаційний суд перевіряє законність судових рішень
лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно зі статтею 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд касаційної
інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і
залишає в силі судове рішення суду першої інстанції, якщо
встановить, що апеляційним судом скасовано судове рішення,
ухвалене згідно із законом.
Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що
винуватцями дорожньо-транспортної пригоди є водії ОСОБА_2 та
ОСОБА_1, оскільки перший не вчинив дій щодо прибирання гною, що
вилився з машини, якою він керував (порушення пп. 1.4 та 22.2
Правил дорожнього руху), а другий не виконав вимог щодо дотримання
швидкості руху автомобіля на ділянці, де відбувались дорожні
ремонтні роботи (порушення пп. 12.1, 12.2, 12.3 Правил дорожнього
руху).
Проте з такими висновками суду апеляційної інстанції
погодитись не можна, оскільки вони зроблені без урахування всіх
обставин даної справи, у зв'язку із чим рішення постановлено з
порушенням вимог процесуального права.
Судом установлено, що позивач на власному автомобілі
"Мітсубісі" виїхав на ділянку дороги з рідким гноєм без дотримання
Правил дорожнього руху щодо обмеження швидкості руху автомобіля в
темний час під час проведення на дорозі ремонтних робіт.
При цьому судом апеляційної інстанції залишено без уваги
висновок експерта від 28 грудня 2000 року №НОМЕР_1, яким
визначено, що водій автомобіля "Мітсубісі" ОСОБА_1 мав технічну
можливість зупинки автомобіля перед перешкодою на дорозі (розлитий
рідкий гній) при умові, якщо б він рухався зі швидкістю 40 км/год
(а.с. 191 кримінальної справи). Зазначене обмеження швидкості було
встановлено на ділянці дороги Клехівка-Фастівець, де сталась
дорожньо-транспортна пригода відповідно до повідомлення
Фастівського районного шляхового ремонтно-будівельного управління
від 14 січня 1999 року №3. Попередній висновок експерта (а.с 83-86
кримінальної справи) щодо відсутності в ОСОБА_1 технічної
можливості для уникнення перешкоди на дорозі шляхом зупинки
автомобіля за допомогою екстреного гальмування було зроблено без
урахування існуючого на момент дорожньо-транспортної пригоди
обмеження швидкості руху.
Виходячи з викладеного висновок суду щодо наявності вини в
дорожньо-транспортній пригоді обох водіїв є таким, що суперечить
фактичним обставинам справи, оскільки пошкодження автомобіля
позивача сталося внаслідок недотримання останнім вимог Правил
дорожнього руху щодо обмеження швидкості руху автомобіля.
Ураховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що рішенням
апеляційного суду від 25 жовтня 2005 року помилково скасовано
рішення місцевого суду, яке було ухвалено відповідно до вимог
закону, а тому судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає
скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції.
Керуючись статтями 335, 336, 339 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного суду
України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу приватного сільськогосподарського
підприємства "Фастівецьке" задовольнити.
Рішення апеляційного суду Київської області від 25 жовтня
2005 року скасувати, а рішення Фастівського міськрайонного суду
Київської області від 20 грудня 2004 року залишити в силі.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В.Гнатенко
Судді: О.Ф.Волков
М.I.Балюк
В.М.Барсукова
В.I.Гуменюк