У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого
Гнатенка А.В.,
суддів:
Гуменюка В.I., Барсукової В.М.,
Волкова О.Ф., Балюка М.I., -
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Спецмонтажник"
про стягнення орендної плати, за зустрічним позовом ВАТ
"Спецмонтажник" до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди
автомобіля,
в с т а н о в и л а :
У жовтні 1996 року ОСОБА_1 звернувся із зазначеним позовом,
посилаючись на те, що в 1992 році працював IНФОРМАЦIЯ_1 МП
"Спецмонтажник" і був IНФОРМАЦIЯ_2 Ради підприємства. Автомобіль
"УАЗ-Т-112-02" придбаний МП "Спецмонтажник" у 1991 році за 24000
крб. Наказом НОМЕР_1 по АП "Агроспецмонтаж" на підставі рішення АП
"Агроспецмонтаж" від 15 травня 1992 року дано дозвіл на реалізацію
автомобіля "УАЗ-Т-112-02" ОСОБА_1 Рішенням Ради підприємства від
IНФОРМАЦIЯ_3 автомобіль "УАЗ-Т-112-02", державний НОМЕР_2 був
реалізований IНФОРМАЦIЯ_1 підприємства ОСОБА_1 Позивач просив
стягнути з ВАТ "Спецмонтажник" орендну плату за користування
автомобілем, який належав йому на праві особистої власності і
використовувався підприємством у виробничих цілях з IНФОРМАЦIЯ_4
по 14 квітня 1996 року, оскільки між ним і ВАТ "Спецмонтажник" з
IНФОРМАЦIЯ_4 був укладений договір оренди. ОСОБА_1 вважав, що з
відповідача необхідно стягнути орендну плату згідно оплати, яка
застосовується на аналогічних підприємствах.
ВАТ "Спецмонтажник" звернувся із зустрічним позовом, у якому
просив визнати недійсним договір оренди автомобіля УАЗ-Т-112-02
від IНФОРМАЦIЯ_4, як такий, що не відповідає діючому
законодавству.
Рішенням Iзмаїльського міськрайонного суду від 1 лютого 2005
року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської
області від 9 червня 2005 року, у задоволенні позову ОСОБА_1
відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано недійсним договір
оренди автомобіля, державний НОМЕР_3 від IНФОРМАЦIЯ_4, укладений
між ОСОБА_1 і ВАТ "Спецмонтажник".
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені
рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та
процесуального права і направити справу на новий розгляд до того
ж суду.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивачу суди виходили з
того, що договір оренди автомобіля був укладений у порушення вимог
закону.
Судом встановлено, що позивач відповідно до
приймально-передавального акту отримав автомобіль, державний
НОМЕР_2 IНФОРМАЦIЯ_4 і лише 4 червня 1992 року перерахував за цей
автомобіль кошти, а 5 червня 1992 року зареєстрував автомобіль і
отримав державний номер НОМЕР_3.
Тому суд вважав, що ОСОБА_1 не мав можливості укладати
договір оренди IНФОРМАЦIЯ_4.
Крім того, відсутні дані про те, що автомобіль (предмет
оренди) був переданий підприємству для експлуатації.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанцій
вважали, що не були виконані вимоги ст. 262 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
і
на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
дійшли висновку про
відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 та визнали
договір від IНФОРМАЦIЯ_4 між ним та відповідачем недійсним.
У відповідності до ч. 1 ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, під
час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах
касаційної скарги правильність застосування судом першої або
апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і
не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про
достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі ст. 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд касаційної
інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення
ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої та апеляційної інстанції досліджено обставини
справи повно, зібраним доказам дана оцінка.
Доводи скарги не спростовують висновків суду.
Рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і
процесуального права, підстав для їх зміни або скасування не
встановлено.
Керуючись ст. ст. 333, 335-337, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України,
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Iзмаїльського міського суду від 1 лютого 2005 року та
ухвалу апеляційного суду Одеської області від 9 червня 2005 року
залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.В. Гнатенко
Судді: М.I. Балюк
В.М. Барсукова
В.I. Гуменюк
О.Ф. Волков