У Х В А Л А

                          IМЕНЕМ УКРАЇНИ

     15 листопада 2006 року      м. Київ

     Колегія суддів Судової палати у цивільних справах  Верховного
Суду України в складі:

     головуючого

     Яреми А.Г.,

     суддів:

     Левченка Є.Ф.,

     Лихути Л.М.,

     Охрімчук Л.I.,

     Романюка Я.М.,

     розглянувши у  судовому засіданні справу за  позовом  ОСОБА_1
до  Волосівської  сільської  ради,   земельно-кадастрового    бюро
Надвірнянського районного відділу земельних ресурсів, ОСОБА_2  про
визнання незаконним рішення сільської ради і недійсним  державного
акта на  право  приватної  власності  на  землю  та  відшкодування
моральної   шкоди   за  касаційною  скаргою  ОСОБА_1  на   рішення
Надвірнянського районного суду від 30 грудня 2003  року  й  ухвалу
Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 10  березня  2004
року,

     в с т а н о в и л а:

     У жовтні 2003 року ОСОБА_1  звернулася до суду з  позовом  до
Волосівської   сільської    ради,    земельно-кадастрового    бюро
Надвірнянського районного відділу земельних ресурсів, ОСОБА_2  про
визнання незаконним рішення сільської ради від 14 квітня 2000 року
і недійсним державного акта на право приватної власності на  землю
від IНФОРМАЦIЯ_2 та відшкодування моральної шкоди.

     Позовні вимоги обгрунтовувала  тим,  що   рішенням  сільської
ради та державним актом ОСОБА_2 було надано у  власність  земельну
ділянку площею 0,7359 га., до якої увійшов  єдиний  проїзд  до  її
будинку.

     У процесі розгляду справи позивачка позовні вимоги  уточнила,
просила  визнати незаконним рішення  Волосівської  сільської  ради
від 14 квітня 2000 року  про  надання  ОСОБА_2  земельної  ділянки
площею 0,7359 га і недійсним  державний  акт  на  право  приватної
власності на землю від 12 жовтня 2000 року.

     Рішенням Надвірнянського районного суду від  30  грудня  2003
року,   залишеним   без    змін    ухвалою    Апеляційного    суду
Iвано-Франківської  області  від  10   березня   2004   року,    в
задоволенні позову відмовлено.

     У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалені у справі рішення
скасувати як такі, що не відповідають нормам матеріального  права,
та передати справу на новий  розгляд  до  суду  першої  інстанції,
оскільки судом не прийнято до  уваги,  що  у  зв'язку  з  наданням
ОСОБА_2 земельної ділянки перекрито проїзд до її будинку.

     Касаційна скарга ОСОБА_1  підлягає  задоволенню  з  наступних
підстав.

     Відмовляючи в задоволенні позову,  суд  першої  інстанції  та
апеляційний суд, погоджуючись  з  ним,  виходили  з  того,  що  до
будинку позивачки існує не один проїзд, а тому  наданням   ОСОБА_2
земельної ділянки права позивачки не порушуються.

     Проте з такими висновками судів погодитися не можна, виходячи
з наступного.

     Відповідно до ч. 4 ст. 5 Закону  "Про  власність"  ( 697-12 ) (697-12)
        
власник  зобов'язаний  користуватись  належним  йому  майном,   не
порушуючи права інших осіб.

     Згідно зі ст. 57 Закону України " Про власність"  ( 697-12 ) (697-12)
        ,
якщо в результаті видання акта органом державного  управління  або
місцевим органом  державної  влади,  що  не  відповідає  законові,
порушуються права інших осіб, що користуються  майном,  такий  акт
визнається недійсним.

     Суд у порушення ст. ст. 15, 27, 62, 202, 202-1   ЦПК  України
1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
         року  не зазначив, на підставі яких  доказів  він
зробив висновок щодо   існування  ще  одного  проїзду  до  будинку
позивачки - з вул. IНФОРМАЦIЯ_1,  не  надав  оцінки  акту  відводу
ОСОБА_1 земельної ділянки та розбивки  споруд  в  натурі  й  плану
забудови земельної ділянки  позивачки,  генплану   с.  Волосів  та
показанням  голови Волосівської сільської ради, згідно з якими  до
земельної ділянки позивачки існує один проїзд, що має значення для
вирішення справи, та не взяв  до  уваги  зазначені  вимоги  Закону
України "Про власність" ( 697-12 ) (697-12)
        .

     За таких  обставин,  ухвалені  в  справі  рішення  підлягають
скасуванню  з   підстав,  передбачених  ч.2  ст.338  ЦПК   України
( 1618-15 ) (1618-15)
         2004 року, з передачею справи на новий розгляд до суду
першої інстанції.

     Керуючись ст. ст.  336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  колегія
суддів Судової  палати у цивільних справах Верховного Суду України

     в  и р і ш и л а:

     Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

     Рішення  Надвірнянського  районного  суду  Iвано-франківської
області від 30  грудня  2003  року  та  ухвалу  Апеляційного  суду
Iвано-франківської області від 10  березня  2004  року  скасувати,
передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

     Ухвала оскарженню не підлягає.

     Головуючий

     Ярема А.Г.

     Судді Верховного Суду України

     Левченко Є.Ф.

     Лихута Л.М.

     Охрімчук Л.I.

     Романюк Я.М.