У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
Головуючого - Яреми А.Г.,
Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від
нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань
України в Білгород-Дністровському районі Одеської області
(далі-відділення Фонду) про відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а :
У травні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, посилаючись на те, що 17 грудня 2002 року під час
виконання трудових обов'язків у товаристві з обмеженою
відповідальністю "Білгород-Дністровський хлібозавод" із ним стався
нещасний випадок, за результатами розслідування якого складений
акт установленого зразка, в результаті вибуху котла та пожежі він
отримав тілесні ушкодження - опіки частин тіла, дихальних шляхів,
порушення ритму серця, опіковий шок; ушкодженням здоров'я йому
заподіяно моральну шкоду.
Позивач, під час розгляду справи уточнивши позов, просив
стягнути 66400 грн. на відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 26
жовтня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
Одеської області від 24 травня 2006 року, позов задоволено
частково, постановлено стягнути на користь позивача із відділення
Фонду 56440 грн. на відшкодування моральної шкоди.
У касаційній скарзі відділення Фонду просить скасувати
ухвалені в справі судові рішення і відмовити в задоволенні позову,
посилаючись на порушення судами норм матеріального та
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких
підстав.
Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що
ушкодженням здоров'я ОСОБА_1 заподіяно моральну шкоду, обов'язок
відшкодування якої законом покладено на відділення Фонду.
Проте з такими висновками суду цілком погодитись не можна,
виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 17 грудня 2002 року під час виконання
трудових обов'язків внаслідок нещасного випадку позивач отримав
тілесні ушкодження; до МСЕК для встановлення ступеня втрати
професійної працездатності він не звертався.
Згідно ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове
державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату
працездатності" ( 1105-14 ) (1105-14)
від 23 вересня 1999 року моральна
(немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не
спричинила втрати потерпілим професійної працездатності,
відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних
випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної
моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку
медичних органів. Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової
страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат. Сума
страхової виплати за моральну (немайнову) шкоду визначається в
судовому порядку. При цьому сума страхової виплати не може
перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати,
встановленої на день виплати, незалежно від будь-яких інших
страхових виплат.
Заперечуючи проти позову, відділення Фонду, крім іншого,
посилалось на те, що розгляд питання про відшкодування ОСОБА_1
моральної шкоди можливий лише при наявності відповідного висновку
МСЕК.
Суд у порушення вимог ст.ст. 214, 215 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
доводів відповідача в достатньому обсязі не перевірив, належним
чином не визначився із характером спірних правовідносин та
правовою нормою, що їх регулює, не звернув уваги на положення ч. 3
ст. 34 Закону від 23 вересня 1999 року в частині встановлення
порядку відшкодування моральної шкоди, заподіяної умовами
виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної
працездатності, з огляду на те, що відсутній висновок МСЕК щодо
встановлення ступеня втрати професійної працездатності ОСОБА_1, а
також висновок МСЕК про заподіяння позивачу моральної шкоди.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення
вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
належним чином не
перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив
конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і
залишив рішення суду першої інстанції без змін.
За таких обставин ухвалені в справі судові рішення підлягають
скасуванню із передачею справи на новий розгляд до суду першої
інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду
соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та
професійних захворювань України в Білгород-Дністровському районі
Одеської області задовольнити частково.
Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду від 26
жовтня 2005 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від
24 травня 2006 року скасувати, справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий - А.Г.Ярема
Судді: Є.Ф.Левченко
Л.М.Лихута
Л.I.Охрімчук
Ю.Л.Сенін