У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Григор'євої Л.I.,
суддів: Косенка В.Й., Данчука В.Г.,
Балюка М.I. , Гуменюка В.I,-
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Плазма" про
відшкодування моральної шкоди, за касаційними скаргами
представника ОСОБА_1 та Генерального прокурора України на рішення
апеляційного суду Донецької області від 23 березня 2006 року,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2003 року ОСОБА_1 звернувся із позовом в суд до
приватного підприємства "Плазма" (далі - ПП "Плазма") про
відшкодування моральної шкоди, мотивуючи тим, що він, будучи
народним депутатом України та лідером фракції "Наша Україна", 31
жовтня 2003 року прибув до м. Донецька з метою проведення
партійного з'їзду. Проїжджаючи центральною вулицою АДРЕСА_1, біля
будинку НОМЕР_1 він побачив консольну конструкцію стаціонарної
установки, що належить відповідачу, на якій був зображений
чоловічий силует у військовій формі з його фотографією та надписом
"за чи тоту нации!". Оскільки позивач у договірних відносинах із
ПП "Плазма" щодо розповсюдження в будь-якій формі й будь-якими
засобами реклами щодо нього не перебуває, а встановлена
відповідачем реклама не відповідає дійсності, порочить його честь,
гідність і ділову репутацію, просив стягнути на його користьі з ПП
"Плазма" на відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30
грудня 2003 року позов задоволено й постановлено стягнути з ПП
"Плазма" на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500
грн. і державне мито в розмірі 17 грн. Зобов'язано директора ПП
"Плазма" направити на адресу ОСОБА_1 лист із вибаченнями за
розташовану 31 жовтня 2003 року недостовірну рекламну інформацію
на консольній конструкції стаціонарної установки, що розташована
біля будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_1.
Рішенням апеляційного суду Донецької області від 23 березня
2006 року рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від
30 грудня 2003 року скасовано та в позові ОСОБА_1 до ПП "Плазма"
про відшкодування моральної шкоди відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції,
представник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України касаційну
скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду
матеріалам справи, неправильне застосування судом норм
матеріального права та порушення норм процесуального права,
просить оскаржуване судове рішення скасувати й залишити в силі
рішення суду першої інстанції.
Також до Верховного Суду України з касаційною скаргою на
рішення апеляційного суду Донецької області від 23 березня 2006
року звернувся Генеральний прокурор України, в якій, посилаючись
на неправильне застосування судом норм матеріального права та
порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове
рішення скасувати й направити справу на новий апеляційний розгляд.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких
підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи
нове рішення про відмову в задоволенні позову про відшкодування
моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що висновки, які
районний суд вважав установленими, не відповідають дійсності,
оскільки суд дійшов їх за відсутності доказів того, що консольна
конструкція стаціонарної установки, на якій було розміщено
вищевказане зображення, належить ПП "Плазма", що саме цьому
підприємству був наданий дозвіл виконавчим органом на розміщення
реклами в цьому місці, і помилково прийшов до висновку про те, що
винними діями відповідача порушені законні права позивача й
спричинена моральна шкода.
Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не
можна, тому що суд дійшов їх без повного, всебічного та
об'єктивного з'ясування обставин справи, прав і обов'язків сторін
у даних правовідносинах, з неправильним застосуванням норм
матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 202 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року)
рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Рішення суду є обгрунтованим тоді, коли суд, виконавши всі
вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Згідно із ч. 1 ст. 7 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року)
громадянин або організація вправі вимагати в судовому порядку
спростування відомостей, що не відповідають дійсності або
викладені неправдиво, які порочать їх честь і гідність чи ділову
репутацію або завдають шкоди їх інтересам, якщо той, хто поширив
такі відомості, не доведе, що вони відповідають дійсності.
Відповідно до положень п. 17 постанови Пленуму Верховного
Суду України від 28 вересня 1990 року № 7 ( v0007700-90 ) (v0007700-90)
"Про
застосування судами законодавства, що регулює
захист честі, гідності і ділової репутації громадян та
організацій" (далі - Постанова) відповідач повинен довести, що
поширені ним відомості відповідають дійсності. Позивач має право
подати докази невідповідності дійсності таких відомостей.
Усупереч вимогам названого матеріального закону та ст. 30 ЦПК
України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року), переоцінивши в справі докази,
апеляційний суд у своєму рішенні не навів нових, неподання яких до
суду першої інстанції зумовлено поважними причинами.
Не можна визнати законним та обгрунтованим й рішення суду
першої інстанції виходячи з наступного.
Районний суд усупереч вимогам п. 8 Постанови, яким
установлено, що при задоволенні позову суд повинен у резолютивній
частині рішення зазначити, які саме відомості визнано такими, що
не відповідають дійсності та порочать честь і гідність позивача,
указати спосіб спростування й визначити строк, протягом якого воно
має бути здійснене.
Крім того, суд під час розгляду справи не у повному обсязі
уточнив предмет спору та зміст позовних вимог.
За таких обставин судові рішення не можуть вважатися
законними й обгрунтованими та підлягають скасуванню, а справа -
направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційні скарги представника ОСОБА_1 та Генерального
прокурора України задовольнити частково.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30
грудня 2003 року та рішення апеляційного суду Донецької області
від 23 березня 2006 року скасувати, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.I. Григор'єва
Судді: В.Й. Косенко
М.I. Балюк
В.I. Гуменюк
В.Г. Данчук