У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
головуючого
Гуменюка В.I.,
суддів:
Балюка М.I.,
Данчука В.Г.,
Барсукової В.М.,
Косенка В.Й.-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та за зустрічним
позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини,
стягнення аліментів на утримання дитини за касаційною скаргою
ОСОБА_2 на рішення Дніпропетровського районного суду від 23
листопада 2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської
області від 21 лютого 2005 року,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2002 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до
ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини. Вказував на те, що
з вересня 1995 року перебуває з відповідачкою у зареєстрованому
шлюбі, від якого мають дочку - ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_1 народження. У
лютому 2002 року вони припинили спільне проживання і не
підтримують сімейно-шлюбних відносин. Причиною розпаду сім'ї
вважає релігійну поведінку дружини. Після припинення сімейних
стосунків, дитина проживала з матір'ю, він періодично її
відвідував. Під час зустрічей з дочкою звернув увагу на те, що
дитина неохайно вдягнена, залякана, висловлює наміри та бажання
проживати з ним, а не з матір'ю. З 20 вересня 2002 року дочка
проживає разом з ним у будинку його батьків. Житлово-побутові
умови утримання, розвитку та виховання дитини,
морально-психолонічний клімат в сім'ї є задовільними. Просив
визначити місце проживання дочки з ним.
У грудні 2002 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічною позовною
заявою вказуючи, що після припинення у лютому 2002 року
сімейно-шлюбних відносин з ОСОБА_1 дитина залишилася проживати з
нею. З дочкою у неї були гарні стосунки, вона належним чином
виховувала доньку, створювала їй всі умови для повноцінного
розвитку. У вересні 2002 року ОСОБА_1 без її дозволу забрав
дитину, залишив проживати у себе, у зв'язку з чим просила
задовольнити зустрічний позов і визначити місце проживання дочки з
нею, а з ОСОБА_1 стягнути на її користь аліменти на утримання
дочки в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку.
Рішенням Дніропетровського районного суду від 23 листопада
2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду
Дніпропетровської області від 21 лютого 2005 року, визначено місце
проживання ОСОБА_3, 12 листопада IНФОРМАЦIЯ_1 народження, з
батьком - ОСОБА_1 В задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2
відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені
судові рішення з підстав невідповідності висновків суду обставинам
справи, неправильного застосування судом норм матеріального права,
порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені у скаргах доводи, колегія
суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували в зареєстрованому
шлюбі з вересня 1995 року до грудня 2002 року. Від шлюбу мають
неповнолітню дочку ОСОБА_3, IНФОРМАЦIЯ_1 народження, яка з вересня
2002 року проживає разом з батьком у будинку АДРЕСА_1.
Задовольняючи первісний позов та відмовляючи в зустрічному
позові, суди обгрунтовано виходили з інтересів дитини, її
прихильності до батька, відчуття нею психологічного комфорту при
находженні в сім'ї батька, створення батьком належних умов для
нормального розвитку і виховання дочки.
Згідно ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, підставами
касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування
судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального
права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє
правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції
норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати
або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в
рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про
достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про
перевагу одних доказів над іншими.
Оскільки з матеріалів справи та змісту касаційної скарги не
вбачається неправильне застосування судом норм матеріального права
чи порушення норм процесуального права, колегія суддів вважає за
необхідне відхилити касаційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дніпропетровського районного суду від 23 листопада
2004 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області
від 21 лютого 2005 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий:
В.I. Гуменюк
Судді:
М.I. Балюк
В.М. Барсукова
В.Г. Данчук
В.Й. Косенко