Колегія суддів Вищого адміністративного суду України

в складі: Стародуб О.П. (доповідач), Пасічник С.С., Швець В.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Обухівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013 р. у справі за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Обухівському районі Київської області до Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України по Київській області та м. Києву про скасування актів та зобов'язання вчинити певні дії,-

У серпні 2012 року ВВД ФССНВВПЗ України в Обухівському районі Київської області звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень позовних вимог а.с. 104) про визнання неправомірною відмову відповідача щодо проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_4 та зобов'язання вчинити дії щодо проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2012р., яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та касаційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Так, відповідно до пункту 40 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112 (1112-2004-п) , чинного на час виникнення спірних правовідносин, спеціальному розслідуванню підлягають нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше працівниками, незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я; випадки смерті працівників на підприємстві; випадки зникнення працівників під час виконання трудових (посадових) обов'язків; нещасні випадки з тяжкими наслідками, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого (за рішенням органів Держнаглядохоронпраці).

Згідно пункту 58 цього Порядку у разі надходження скарги або незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу з метою забезпечення об'єктивності спеціального розслідування має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії, вжити заходів до активізації роботи щодо запобігання виникненню подібних випадків, притягнення до відповідальності посадових осіб підприємства та органів Держнаглядохоронпраці, які порушили вимоги законодавства про охорону праці.

В ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до договору від 22.06.2006р. та розпорядження голови Обухівської райдержадміністрації від 30.11.2005 р. № 786 передано фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 в оренду земельні ділянки та водні об'єкти, які перебувають у власності Красненської сільської ради. (договір оренди а.с. 28 - 31)

З метою здійснення охорони ставка, ОСОБА_5 уклала трудовий договір від 01.11.2008р. із ОСОБА_4, який прийнятий на роботу в якості охоронця строком з 01.11.2009 р. по 01.11.2014 р. (трудовий договір а.с. 22; посадова інструкція а.с. 21)

20.12.2010 р. з працівником ОСОБА_4 стався нещасний випадок, а саме - останній був знайдений під льодом, спиною вверх на середині ставка на відставні 300 метрів від сторожки.

Наказом т.в.о. начальника Територіального управління державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України по Київській області та м. Києву від 22.12.2010 р. № 330-Р призначено комісію із спеціального розслідування нещасного випадку із смертельним наслідком, що сталося 20.12.2010 з ОСОБА_4 та у період з 22.12.2010 р. по 26.09.2011 р. проведено спеціальне розслідування вказаного нещасного випадку, за результатами якого складено Акт від 26.09.2012 р. та Акти форми Н-1 та Н-5, в якому вказано, що нещасний випадок, який трапився з ОСОБА_4 пов'язаний із виробництвом.

Не погоджуючись із висновками спеціального розслідування, позивач у липні 2012 року надіслав відповідачу лист від 25.07.2012 р. № 90, в якому просив на підставі пункту 58 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві призначити повторне спеціальне розслідування смертельного випадку, який стався з ОСОБА_4, в іншому складі комісії для забезпечення об'єктивного розслідування нещасного випадку. (а.с. 9)

Листом від 07.08.2012 р. № 04-02/3999 відповідач відмовив позивачу у проведенні повторного спеціального розслідування нещасного випадку, який стався з ОСОБА_4, оскільки позивачем не надано відповідних матеріалів, які могли б бути підставою для кваліфікації нещасного випадку, як не пов'язаного з виробництвом. (а.с. 19)

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що проведення повторної спеціальної перевірки нещасного випадку у разі надходження скарги або незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку є правом керівника Держнаглядохоронпраці або його територіального органу, а не його обов'язком, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та не відповідають положенням чинного законодавства.

Крім того, апеляційний суд виходив з того, що складання акту та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпають і не порушують прав позивача, а тому він не може звертатися до суду з позовом щодо оскарження таких актів. (доводи з листа ВСУ - дивіться роздруківку)

З такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій колегія суддів погоджується і вважає, що вони відповідають нормам матеріального та процесуального права і фактичним обставинам справи.

Мотиви та доводи касаційної скарги висновки судів не спростовують і є безпідставними, оскільки комісією з розслідування нещасного випадку відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112 (1112-2004-п) , з'ясовано всі обставини і причини нещасного випадку, встановлено, що нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, позивачем доказів на спростування встановлених обставин не надано, а тому суди обґрунтовано прийшли до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 210, 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Обухівському районі Київської області відхилити, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 18.10.2012 р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 24.01.2013р. у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку статті 254 КАС України і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку передбаченому главою 3 розділу IV КАС України (2747-15) .