У Х В А Л А
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
7 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.
суддів:
Пшонки М.П., Прокопчука Ю.В.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання
права власності на частину житлового будинку, поділ житлового
будинку, визнання частково недійсним заповіту та за зустрічним
позовом до ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту прийняття
спадщини, визнання права власності на частину житлового будинку,
поділ житлового будинку, визнання частково недійсним свідоцтва про
право на спадщину та заповіту, визначення порядку користування
земельною ділянкою, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Iллічівського міського суду Одеської області від 11 квітня 2003
року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 26 травня
2004 року,
в с т а н о в и л а :
У 1992 році ОСОБА_1 звернувся в суд з вищезазначеним позовом,
посилаючись на те, що він перебував у шлюбі з матір'ю
відповідачки - ОСОБА_2, якій належав будинок АДРЕСА_1. Під час
спільного проживання ним зроблено суттєві поліпшення в спірному
будинку, в зв'язку з чим вважає, що він отримав право на його
половину. Оскільки він є недієздатним спадкоємцем померлої дружини
та має право на обов'язкову частку в спадщині, просив визнати за
ним право власності на 1/2 частину спірного будинку, виділивши її
в натурі та визнати в цій частині заповіт недійсним.
ОСОБА_2 звернулася з зустрічними позовними вимогами, просила
встановити факт прийняття нею спадщини після смерті її батька -
ОСОБА_3, якому первісно належав будинок, визнати свідоцтво про
право на спадщину видане її матері та заповіт частково недійсними,
визнати за нею право власності на 3/4 частини будинку. Також вона
просила поділити спірний будинок та земельну ділянку не
пропорційно часткам в праві власності на будинок, а зменшивши її
частку з виділенням їй 2/3 частини будинку та 2/3 частини
земельної ділянки, решту частини виділити ОСОБА_1.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім рішенням Iллічівського міського суду Одеської
області від 11 квітня 2003 року, залишеним без змін ухвалою
апеляційного суду Одеської області від 26 травня 2004 року позов
ОСОБА_1 задоволено частково, визнано за ним право власності на 1/4
частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,
визнати в цій частині заповіт, складений ОСОБА_2 недійсним. Позов
ОСОБА_2 задоволено повністю, визнано за нею право власності на 3/4
частини вказаного будинку, встановлено факт прийняття нею спадщини
після смерті батька ОСОБА_3, визнано свідоцтво про право на
спадщину, видане ОСОБА_4, частково недійсним - в частині визнання
права на спадщину 1/4 частини вказаного будинку, визнано в цій
частині заповіт, складений нею недійсним. Зазначений будинок
поділено з виділенням ОСОБА_1 1/3 його частину, ОСОБА_2 - 2/3
частини. ОСОБА_1 виділено житлову кімнату 1-5, площею 9,5 кв.м.,
кухню 1-6, площею 5,8 кв.м., прибудову а-1, господарську
прибудову - цистерну, а також благоустрій житлового будинку: 1/4
огорожі, 1/4 мощення, 1/3 водопроводу/каналізації. ОСОБА_2
виділено дві житлові кімнати 1-3 та 1-4, розмірами 16,2 кв.м. та
9,1 кв.м., веранду 1-2, розміром 7-1 кв.м., коридор 1-1, розміром
5,4 кв.м. та господарські прибудови - туалет "В" та літню кухню
"Б", а також 3/4 огорожі, 3/4 мощення, 2/3
водопроводу/каналізації. Визначено порядок користування земельною
ділянкою, що розташована за вказаною адресою. Виділено в
користування ОСОБА_1 1/3 частину земельної ділянки, площею 199
кв.м., наступним чином: по межі ділянки АДРЕСА_1 - 4,0 м., по межі
з ділянкою I по ламаній лінії - 49,97 м., по межі з ділянкою №
49 - 21,24 м. Виділено в користування ОСОБА_2 2/3 частини
земельної ділянки, площею 398 кв.м., наступним чином: по межі
ділянки АДРЕСА_1- 14,8 м, по межі ділянки № 45 - 31,7 м, по задній
межі - 18,86 м, по межі з ділянкою № 49 - 10,43 м, по межі з
ділянкою II по ломаній лінії - 49,97 м.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування
оскаржуваних судових рішень та направлення справи на новий розгляд
до суду першої інстанції, з підстав неправильного застосування
судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підставами
касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування
судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати
доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи
відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або
недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові
рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та
процесуального права і доводи скарги їх висновків не спростовують.
Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи та
постановлення рішення проведено з порушенням норм матеріального
права є необгрунтованими, оскільки суперечать фактичним обставинам
справи.
Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне
відмовити у задоволенні касаційної скарги.
Керуючись ст.ст. 331, 332, 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Iллічівського міського суду Одеської області від 11
квітня 2003 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від
26 травня 2004 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий
М.В. Патрюк
Судді:
М.П. Пшонка Ю.В. Прокопчук