У х в а л а
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого Пшонки М.П.,
суддів: Костенка А.В., Лященко Н.П.,
Патрюка М.В., Прокопчука Ю.В., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Перша Київська державна
нотаріальна контора, Одинадцята Київська державна нотаріальна
контора, про визнання доручення недійсним, визнання договорів
купівлі-продажу квартири недійсними, визнання права власності на
квартиру в порядку спадкування; за зустрічним позовом ОСОБА_4 до
ОСОБА_1, треті особи - державний нотаріус Першої Київської
державної нотаріальної контори Пилипчик О.I., ОСОБА_3, про захист
права власності; за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення
Оболонського районного суду м. Києва 16 листопада 2004 року та
ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2005 року,
в с т а н о в и л а:
У червні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним
позовом, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до заповіту
його дядько, ОСОБА_5, заповідав йому належну на праві власності
трикімнатну квартиру АДРЕСА_1. На початку травня 2001 року ОСОБА_5
виявив зникнення свого паспорта й звернувся з відповідною заявою
до органів міліції для отримання нового паспорта. 16 травня 2001
року від імені ОСОБА_5 було видане доручення НОМЕР_1 на ім'я
ОСОБА_6, 24 травня 2001 року на підставі цього доручення останній
продав зазначену вище квартиру ОСОБА_3. Дізнавшись про фіктивний
продаж квартири, ОСОБА_5 звернувся до міліції із заявою про
порушення кримінальної справи за ст. 143 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
яка була порушена Оболонським РУ ГУ МВС України в м. Києві.
IНФОРМАЦIЯ_1 ОСОБА_5 помер. 30 листопада 2001 року ОСОБА_1
звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття
спадщини, але 12 листопада 2001 року ОСОБА_3 продала спірну
квартиру ОСОБА_4, яка й проживає у квартирі на даний час. Оскільки
позивач не може реалізувати своє право на отримання спадщини,
просив задовольнити позов.
ОСОБА_4 подала до суду зустрічний позов про захист права
власності, оскільки придбала спірну квартиру в установленому
законом порядку та вважає, що підстав визнавати договір
купівлі-продажу квартири недійсним немає.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва 16 листопада
2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва
від 16 лютого 2005 року, позов ОСОБА_1 задоволено, у задоволенні
зустрічного позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування
постановлених у справі судових рішень та направлення справи на
новий розгляд, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм
процесуального права.
Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Статтею 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
визначено, що суд
касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що
рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального
права.
Вирішуючи спір, судові інстанції дійшли обгрунтованого
висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визнання недійсними:
доручення від імені ОСОБА_5 на ім'я ОСОБА_6, договору
купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_6, який
діяв за дорученням ОСОБА_5, і ОСОБА_3 24 травня 2001 року, та
договору купівлі-продажу цієї ж квартири, укладеного між ОСОБА_3 і
ОСОБА_4 12 листопада 2001 року. Відповідно обгрунтовано визнані
недійсними й подальші договори купівлі-продажу спірної квартири,
оскільки ОСОБА_6 не мав повноважень діяти від імені ОСОБА_5 при її
відчуженні. Законними є висновки судів у частині задоволення
позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну
квартиру в порядку спадкування за заповітом, оскільки позивач є
спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_5, у встановлені
законом строки звернувся до нотаріальної контори із заявою про
прийняття спадщини, проте його права спадкоємця були порушені
незаконними діями інших осіб. Крім того, суди першої та
апеляційної інстанцій правомірно відмовили ОСОБА_4 у задоволенні
позову про захист права власності, оскільки ОСОБА_1 не вчиняв
жодних незаконних дій щодо порушення її права власності на спірну
квартиру.
При розгляді зазначеної справи судами дотримано вимоги
цивільного процесуального закону, всебічно, повно й об'єктивно
з'ясовані обставини справи та надано їм належну оцінку.
Наведені в скарзі доводи не відносяться до тих підстав, з
якими процесуальне законодавство пов'язує можливість прийняття
рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного судового рішення.
За таких обставин колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України вважає, що судові рішення
відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись статтями 337, 344, 345 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Оболонського районного суду м. Києва 16 листопада
2004 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 16 лютого 2005
року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.П. Пшонка
Судді:
А.В. Костенко Н.П. Лященко М.В. Патрюк
Ю.В. Прокопчук