УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 листопада 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
Данчука В.Г., Косенка В.Й ., Костенка А.В.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про визнання довіреності недійсною, стягнення збитків та
компенсації за моральну шкоду за касаційною скаргою ОСОБА_1 на
рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 2
квітня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 2
липня 2004 року,
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_2 просив суд визнати договір доручення від 8 вересня
2000 року недійсним з підстави вчинення його ним під впливом
обману з боку відповідача, щодо якості відчужуваного автомобіля, і
стягнути на його користь передані ним відповідачеві й безпідставно
тим утримувані 1 600 доларів США.
Крім того, просив стягнути з відповідача 5000 гривень
компенсації за завдану моральну шкоду.
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області
від 2 квітня 2004 року у позові відмовлено за недоведеністю.
Ухвалою судової палати у цивільних справах апеляційного суду
Рівненської області від 2 липня 2004 року зазначене рішення суду
першої інстанції залишено без зміни.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та ухвалою
апеляційної інстанції ОСОБА_1 подав до Верховного Суду України
касаційну скаргу, в якій просив їх скасувати й передати справу на
новий розгляд суду першої інстанції.
В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що неповне
з'ясування судами всіх обставини справи, привело до неправильного
її вирішення.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, ухвалені рішення судів скасуванню, а справа
поверненню на новий розгляд суду першої інстанції з таких підстав.
Відмовяючи ОСОБА_1 у позові суд, першої та апеляційної
інстанції виходили з того, що між сторонами не існують договірні
правовідносини, а в наявності позадоговірні правовідносини, за
якими позивач у відшкодування завданої відповідачеві у дорожній
пригоді майнової шкоди, передав 1 600 доларів США, отримавши
натомість пошкоджений автомобіль.
Проте такі висновки є передчасними, оскільки зроблені без
належного дослідження позовних вимог.
З пояснень сторін у суді, розписки та довіреності, що є у
матеріалах справи, таких висновків, що зробили суд першої та
апеляційної інстанції зробити було неможливо.
Зазначені судові інстанції на свій розсуд інтерпритували
спірну ситуацію, і, не маючи достатніх доказів, спираючись тільки
на припущення, прийшли до висновку про передачу позивачем грошей
відповідачеві у відшкодування збитків, а не як ціну угоди.
Крім того, позивач ставив питання про визнання недійсною
довіреності, виданої йому ОСОБА_3, і суд цю вимогу розглядав.
Проте, ОСОБА_3 до участі у справі притягнутий не був, хоча
вирішувані судом питання стосувалися і його прав та обов"язків.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судами
першої та апеляційної не повно встановлені обставини справи і
зроблено передчасні висновки щодо правової природи, а, відповідно,
і правових наслідків, спірних правовідносин, що призвело до
неправильного вирішення справи.
За таких обставин, відповідно до ст. 338 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, ухвалені у справі судові рішення підлягають
скасуванню, а справа направленню на новий розгляд.
Керуючись ст. ст. 333, 335-336, 338, 343-345 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України,-
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області
від 2 квітня 2005 року та ухвалу колегії суддів судової палати у
цивільних справах апеляційного суду Рівненської області від 2
липня 2004 року скасувати, а цивільну справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення оскарженню не
підлягає.
Головуючий
Судді