У Х В А Л А
                          Iменем України
     26 жовтня 2006 року    м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
                        України в складі:
 
     головуючого
     Яреми А.Г.,-
     суддів:
     Балюка М.I.,
     Барсукової В.М.,
     Гнатенка А.В.,
 
     Гуменюка В.I.,
     Григор'євої Л.I.,
     Данчука В.Г.,
 
     Косенка А.В.,
     Костенка А.В.,
     Левченка Є.Ф.,
 
     Лященко Н.П.,
     Лихути Л.М.,
     Охрімчук Л.I.,
 
     Панталієнко П.В.,
     Патрюка  М.В.,
     Пшонки М.П.,
 
     Романюка Я.М.,
     Сеніна Ю.Л.,
     Тітова Ю.Г.,
 
 
     Шабуніна В.М.,-
     розглянувши в судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 про  перегляд
у  зв'язку  з  винятковими  обставинами   рішення   Солом'янського
районного суду м. Києва від 30 червня 2004 року,  ухвали  цього  ж
суду від 10 червня 2005 року й ухвал апеляційного  суду  м.  Києва
від 24 листопада 2004 року та 10 листопада  2005  року  та  ухвали
колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного  Суду
України від 20 квітня 2006 року, в справі за  позовом  ОСОБА_2  до
ОСОБА_1,  треті  особи:  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  ОСОБА_5,  ВГIРФО  ТУМ
Солом'янського РУ ГУ  МВС  України  в  м.  Києві  -  про  усунення
перешкод у користуванні власністю; за зустрічним  позовом  ОСОБА_1
до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - ОСОБА_5, про  визнання
добросовісним  набувачем,  відшкодування  витрат,  визнання  права
власності на частку квартири,
 
                       в с т а н о в и л а:
     У  квітні  2003   року   ОСОБА_2   звернувся   до   суду   із
вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що  IНФОРМАЦIЯ_1  помер
ОСОБА_6. Після його смерті залишилося  спадкове  майно  у  вигляді 
квартири АДРЕСА_1, спадкоємцем якої він є. У період з 4 липня 1996
року до 6 вересня 1996 року було  укладено  три  угоди  купівлі  -
продажу на підставі підроблених  документів.  Рішенням  Жовтневого
районного суду м. Києва від 7 червня 1999 року договори купівлі  -
продажу спірної квартири було визнано  недійсними,  а  сторони  за
цими договорами повернуто в первісний стан.  Відповідачка,  яка  є
стороною по договору від 6 вересня 1999  року  купівлі  -  продажу
спірної квартири, незважаючи на рішення суду, спірну  квартиру  не
звільнила, чим порушує його права. У подальшому ОСОБА_2 відмовився
від позову  в  частині  зобов'язання  ОСОБА_1  повернути  спадкове
майно.
     Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від  15  січня
2004 року було об'єднано  в  одне  провадження  позов  ОСОБА_6  до
ОСОБА_1 із  позовом  ОСОБА_2,  ОСОБА_4,  ОСОБА_3  до  ОСОБА_1  про
виселення з спірної квартири.
     ОСОБА_1 звернулась до суду із зустрічним позовом до  ОСОБА_2,
ОСОБА_3,  ОСОБА_4  про  визнання   її   добросовісним   набувачем,
відшкодування витрат та визнання за нею права власності на частину
квартири. Указувала, що вона  є  добросовісним  набувачем  спірної
квартири, оскільки не  знала  і  не  могла  знати,  що   продавець
ОСОБА_7 не мав права відчужувати квартиру. Відповідно до  ст.  148
ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
         просила стягнути з відповідачів  пропорційно
їх  часткам  у  спадковому  майні  витрати  на  утримання  спірної
квартири на загальну суму 7520 грн. 16 коп. У подальшому доповнила
свої вимоги й просила  визнати  за  нею  право  власності  на  1/4
частину спірної квартири,  оскільки  позивачем  були  представлені
документи про право власності лише на 3/4 частини квартири.
     Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 30 червня
2004 року  зобов'язано  ОСОБА_1  не  чинити  перешкоди  ОСОБА_2  у
користуванні спірною квартирою. Постановлено  виселити  ОСОБА_1  з
усіма залежними від неї особами з квартири  АДРЕСА_1  без  надання
іншого жилого приміщення. Зобов'язано  ВГіРФО  ТУМ  Солом'янського 
РУГУ МВС України в м. Києві скасувати реєстрацію ОСОБА_1, ОСОБА_8,
ОСОБА_9 за адресою  вказаної  квартири.  Провадження  в  справі  в
частині позову ОСОБА_2 про зобов'язання ОСОБА_1 повернути спадкове
майно закрито. У задоволенні  вимог  в  частині  визнання  ОСОБА_1
такою, що втратила право  користування,  володіння,  розпорядження
майном,  відмовлено.  В  задоволенні  зустрічного  позову  ОСОБА_1
відмовлено. З ОСОБА_1 стягнуто державне мито в розмірі 47 грн.  34
коп. у дохід держави.
     Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2004 року
рішення суду  першої  інстанції  в  частині  стягнення  з  ОСОБА_1
державного мита  в  дохід  держави  в  розмірі  47  грн.  34  коп.
скасовано. У решті - рішення суду залишено без зміни.
     Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 10  червня
2005 року, залишеною без зміни ухвалою апеляційного суду м.  Києва
від 10  листопада  2005  року  у  задоволенні  заяви  ОСОБА_1  про
роз'яснення рішення суду Солом'янського районного  суду  м.  Києва
від 30 червня 2004 року відмовлено.
     Ухвалою колегії суддів Судової  палати  у  цивільних  справах
Верховного Суду України від 20 квітня 2006 року  касаційні  скарги
ОСОБА_1 відхилено, рішення Солом'янського районного суду м.  Києва
від 30 червня 2004 року, ухвалу цього ж суду від  10  червня  2005
року й ухвали  апеляційного суду м. Києва від  24  листопада  2004
року та 10 листопада 2005 року залишено без зміни.
     У скарзі ОСОБА_1 просить переглянути  всі  судові  рішення  у
зв'язку  з  винятковими  обставинами,  посилаючись  на  неоднакове
застосування одного й того самого положення закону.
     Колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з  таких
підстав.
     Відповідно до статті 359 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
          Верховний
Суд України скасовує або змінює ухвалені у справі  судові  рішення
тільки з підстав, визначених статтею 354 цього Кодексу.
     Однією з таких підстав,  передбачених  пунктом  1  частини  1
статті 354 ЦПК  України  ( 1618-15 ) (1618-15)
        ,  є  неоднакове  застосування
судом (судами) касаційної інстанції одного і того самого положення
закону.
     Посиланням на цю підставу обгрунтовувалась скарга ОСОБА_1 про
перегляд судових рішень у зв'язку з винятковими обставинами, проте
наведені в скарзі доводи не свідчать про  неоднакове  застосування
судом касаційної інстанції одного й того положення закону і їх  не
можна вважати підставами для скасування судових рішень у зв'язку з
винятковими обставинами.
     З урахуванням наведеного в задоволенні  скарги  ОСОБА_1  слід
відмовити за її безпідставністю.
     Керуючись статтею 358 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
        , колегія суддів
Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
 
                         у х в а л и л а:
     Скаргу ОСОБА_1 відхилити.
     Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 30  червня
2004 року, ухвалу цього ж суду від 10  червня  2005  року,  ухвали
апеляційного суду м. Києва  від  24  листопада  2004  року  та  10
листопада 2005 року й  ухвали  колегії  суддів  Судової  палати  у
цивільних справах Верховного Суду України від 20 квітня 2006  року
залишити без змін.
     Ухвала оскарженню не підлягає.
     Головуючий  А.Г. Ярема
     Судді:  М.I. Балюк
     В.М. Барсукова
     А.В. Гнатенко
     В.I. Гуменюк
     Л.I. Григор'єва
     В.Г. Данчук
     В.Й. Косенко
     А.В. Костенко
     Є.Ф. Левченко
     Н.П. Лященко
     Л.М. Лихута
     Л.I. Охрімчук
     П.В. Панталієнко
     М.В. Патрюк
     М.П. Пшонка
     Я.М. Романюк
     Ю.Л. Сенін
     Ю.Г. Тітов
     В.М. Шабунін