У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1,
ОСОБА_3, ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про поділ майна,
в с т а н о в и л а:
У січні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до
ОСОБА_4 про поділ спільного майна подружжя.
Зазначала, що з 6 березня 1976 року перебувала у
зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4. Від шлюбу мають двох дітей. Шлюб
розірвано 13 травня 2002 року.
Під час шлюбу ними придбане майно, що належить їм на праві
спільної власності: автомобіль ВАЗ 21011, побудований гараж в
гаражному масиві та разом з дітьми приватизована трьохкімнатна
квартира АДРЕСА_1.
Просила провести поділ зазначеного майна.
Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області
від 20 листопада 2003 року, залишеним без зміни ухвалою
апеляційного суду Хмельницької області від 26 січня 2004 року,
позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: в порядку поділу квартири
АДРЕСА_1 виділено ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 лоджію вартістю 663
грн., жилу кімнату площею IНФОРМАЦIЯ_1,7 кв.м. вартістю 5 545
грн., жилу кімнату площею 17,0 кв.м. вартістю 8 056 грн.,
вбудовану шафу площею 0,9 кв.м. вартістю 426 грн., балкон вартістю
474 грн., всього на суму 15 164 грн.
ОСОБА_4 виділено: жилу кімнату площею 7,4 кв.м. вартістю 3
507 грн., вбудовану шафу площею 0,6 кв.м. вартістю 284 грн.,
всього на суму 3 791 грн.
Залишено у спільному користуванні сторін коридор вартістю 3
980 грн., кухню вартістю 3 554 грн., ванну кімнату вартістю 1 279
грн., санвузол вартістю 663 грн., всього на суму 9 746 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 947
грн. 75 коп. грошової компенсації за виділену йому меншу частку в
майні.
ОСОБА_4 виділений гараж в гаражному масиві та автомобіль
ВАЗ - 21011 на загальну суму 13 934 грн.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у
розмірі 6 967 грн., 51 грн. витрат по сплаті державного мита та 89
грн. 72 коп. - державного мита на користь держави.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у
справі судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду
першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами
норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 202 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року),
який діяв на час розгляду справи, рішення суду повинно бути
законним і обгрунтованим.
Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови від 29 грудня
1976 року N 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз'яснив, що
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлення обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 про поділ спільного
майна подружжя, суд першої інстанції, з висновками якого погодився
і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що квартира, яка
належить сторонам на праві спільної часткової власності, підлягає
поділу в натурі.
Однак, з такими висновками суду погодитися не можна.
Згідно з роз'ясненнями, наданими в п. 14 Постанови Пленуму
Верховного Суду України від 22 грудня 1995 оку № 20
( v0020700-95 ) (v0020700-95)
"Про судову практику у справах з позовами про
захист права приватної власності" квартира, яка є спільною
сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника
(учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо
виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення із
самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі
квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У
протилежному випадку може бути встановлено порядок користування
приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.
Вирішуючи спір в частині поділу квартири, суд не врахував
зазначених роз'яснень Пленуму Верховного Суду України і провів
реальний поділ квартири, виділивши сторонам у власність ізольовані
жилі та інші приміщення без самостійних виходів.
Крім того, судом встановлено, що колишнє подружжя в період
шлюбу придбало автомобіль ВАЗ-21011 та збудувало гараж в гаражному
масиві IНФОРМАЦIЯ_1.
Визнаючи за сторонами рівне право власності на це майно та
проводячи його поділ, судом не наведено переконливих доводів на
обгрунтування рішення в частині виділення зазначеного майна
відповідачу і стягнення на користь позивачки грошової компенсації
та не перевірено і доводів позивачки про матеріальну
неспроможність відповідача сплатити грошову компенсацію за належну
їй частку майна.
За таких обставин рішення не можна визнати законним і
обгрунтованим.
Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув і залишив
рішення суду першої інстанції без зміни.
Допущені судами порушення норм процесуального права та
неправильне застосування норм матеріального права призвели до
неправильного вирішення справи, а тому на підставі ч. 2 ст. 338
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
є підстави для скасування судових рішень з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336, ч. 2 ст.338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від
20 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької
області від 26 січня 2004 року скасувати, а справу передати на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
< p class=MsoNormal style='mso-pagіnatіon:none;mso-layout-grі
d-alіgn:none; text-autospace:none'>
Л.I. Охрімчук
Ю.Л. Сенін