У Х В А Л А
Iменем України
25 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Лященко Н.П.,
суддів:
Костенка А.В.,
Пшонки М.П.,
Панталієнка П.В.
Тітова Ю.Г.,-
розглянувши у відкритому засіданні справу за позовом
Житлово-будівельного кооперативу (далі ЖБК) № 316
"Дніпроспецсталь-20" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Запорізької міської
ради, виконкому Запорізької міської ради, Ленінської районної
державної адміністрації м. Запоріжжя, 3-я особа: орендне
підприємство Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації
(далі - ОП ЗМБТI), про виселення без надання іншого жилого
приміщення,
в с т а н о в и л а:
У вересні 1999 року ЖБК № 316 "Дніпроспецсталь-20" звернувся
в суд з позовом до ОСОБА_1 про виселення її із квартири № АДРЕСА_1
в м. Запоріжжі без надання іншого жилого приміщення.
Зазначав, що спірна квартира належить на праві власності
ЖБК. У 1994 році між ЖБК та відповідачкою було укладено договір
оренди квартири, який рішенням Ленінського районного суду м.
Запоріжжя від 7 квітня 1999 року визнано недійсним.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1. без законних підстав проживає
в спірній квартирі ЖБК № 316 "Дніпроспецсталь-20" просив
задовольнити позов.
В подальшому позивач уточнив та доповнив свої позовні вимоги.
Пред'явив позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2., Запорізької міської ради,
виконкому Запорізької міської ради, Ленінської
райдержадміністрації м. Запоріжжя, 3-я особа: ОП ЗМБТI, - просив:
- визнати право власності на квартиру № АДРЕСА_1 в м.
Запоріжжі за ЖБК № 316 "Дніпроспецсталь-20";
- визнати недійсним свідоцтво про право власності на квартиру
НОМЕР_1, видане управлінню житлово-комунального господарства
Запорізької міської ради 20 вересня 2002 року;
- зобов'язати ОП ЗМБТI скасувати реєстрацію права
комунальної власності на квартири НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_3 в
будинку ЖБК №АДРЕСА_1в м. Запоріжжі;
- визнати недійсним розпорядження органу приватизації від 2
грудня 2003 року та видане на його підставі свідоцтво про право
власності на спірну квартиру на ім'я відповідачів;
- зобов'язати ОП ЗМБТI скасувати реєстрацію права власності
на квартиру № АДРЕСА_1 в м. Запоріжжя за ОСОБА_1. та ОСОБА_2.;
- виселити ОСОБА_1. та ОСОБА_2. із спірної квартири без
надання іншого жилого приміщення;
Свої вимоги обгрунтував тим, що спірна квартира знаходиться в
будинку ЖБК.
Рішенням виконкому Запорізької міськради від 18 грудня
1990 року № 518/8 "Про визнання жилих приміщень в будинку ЖБК
"Дніпроспецсталь-20" непридатними для проживання" та рішенням
виконкому Запорізької облради від 12 листопада 1991 року № 322
"Про виключення квартир із числа жилих приміщень" квартири №№
АДРЕСА_2 у м. Запоріжжя (ЖБК "Дніпроспецсталь-20") виключені із
житлового фонду м. Запоріжжя як непридатні для проживання у
зв'язку з невідповідністю їх санітарним та технічним вимогам.
Рішенням виконкому Запорізької міської ради № НОМЕР_4 право
власності на нежитлові приміщення №№ АДРЕСА_2 м. Запоріжжя визнано
за ЖБК № 316 "Дніпроспецсталь-20".
До цього рішення виконкомом Запорізької міської ради 26
лютого 2001 року були внесені зміни в частині оформлення права
власності на нежитлові приміщення №№ АДРЕСА_2 м. Запоріжжі за ЖБК.
3 вересня 2002 року виконком Запорізької міської ради прийняв
рішення № НОМЕР_5 про оформлення права комунальної власності на
квартири №АДРЕСА_2 в м. Запоріжжі, зобов'язав ОП ЗМБТI
зареєструвати вказані квартири за міською радою.
Однак, постановою Запорізького апеляційного господарського
суду від 27 лютого 2004 року вказане рішення виконкому визнано
недійсним.
Посилаючись на те, що відповідачі проживають в спірній
квартирі без достатніх підстав, ЖБК просив задовольнити позов.
Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 1 червня
2005 року відмовлено в задоволенні позову ЖБК № 316
"Дніпроспецсталь-20" про виселення ОСОБА_1, ОСОБА_2. із квартири
АДРЕСА_1 без надання іншого приміщення.
В решті позовних вимог провадження в справі закрито на
підставі п. 1 ст. 227ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року).
Рішенням Апеляційного суду Запорізької області від 14 липня
2005 року скасовано рішення Ленінського районного суду м.
Запоріжжя від 1 червня 2005 року та постановлено нове рішення про
задоволення позовних вимог ЖБК № 316 "Дніпроспецсталь-20" -
ОСОБА_1. та ОСОБА_2. виселено із квартири АДРЕСА_1 в м. Запоріжжі
без надання іншого жилого приміщення.
В касаційній скарзі ОСОБА_1. та ОСОБА_2. просять скасувати
рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення норм
матеріального і процесуального закону, і залишити в силі рішення
суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої
інстанції та ухвалюючи нове виходив з того, що постановою
Запорізького апеляційного господарського суду від 27 лютого 2004
року скасовано рішення господарського суду Запорізької області від
17 березня 2003 року і постановлено нове, яким визнано недійсним
рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № НОМЕР_5
від 3 вересня 2002 року "Про оформлення права комунальної
власності на квартири №НОМЕР_2, НОМЕР_1, НОМЕР_3 в
будинкуАДРЕСА_1в м. Запоріжжі", а відтак скасовані правові
підстави для визнання права власності на спірну квартиру за
ОСОБА_3
Проте погодитися з такими висновками суду не можна, оскільки
суд дійшов їх у порушення вимог ст. ст. 15, 30, 40, 62 ЦПК України
(1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року), без повного й всебічного з'ясування
дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних
правовідносинах, належної правової оцінки зібраних у справі
доказів.
Відповідно до ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений
із займаного приміщення або обмежений у праві користування жилим
приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбаченому
законом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі вселились у
спірне жиле приміщення на підставі ордеру № НОМЕР_6 виданого
виконкомом Запорізької міської ради (т. 1 а.с. 84), який
відповідно до ст. 58 ЖК України є єдиною підставою для вселення в
надане жиле приміщення.
На підставі Закону України "Про приватизацію державного
житлового фонду" ( 2482-12 ) (2482-12)
ними проведено приватизацію спірної
квартири і 2 грудня 2003 року їм видано свідоцтво про право
власності на житло № НОМЕР_7 по 1/2 частині кожному (т.1 а.с.
187-194). На підставі зазначеного свідоцтва право власності
зареєстровано в ОП ЗМБТI за відповідачами (т. 2 а.с. 109).
В установленому законом порядку зазначені правовстановлюючі
документи недійсними не визнані.
А тому висновки апеляційного суду про те, що власником
спірної квартири є ЖБК передчасні та не грунтуються на належних
доказах.
Крім того, відповідно до вимог ст. ст. 103, 203 ЦПК (1963
року) визначення підстав і предмету позову належить виключно
позивачу і суд сам за власною ініціативою їх змінити не може.
Задовольняючи позовні вимоги та виселяючи відповідачів із
спірної квартири, апеляційний суд керувався ст. 48 ЗУ "Про
власність", проте позивач зазначеною нормою свої вимоги не
обгрунтував.
Прийнявши від позивача позовну заяву, яка за змістом не
відповідає вимогам ст. 137 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) суд
і в судовому засіданні належним чином не з'ясував характер та
суть заявлених позивачем вимог.
За таких обставин рішення суду апеляційної інстанції не може
вважатися законним і обгрунтованим, у зв'язку з чим підлягає
скасуванню.
Не може залишитись в силі й рішення суду першої інстанції,
оскільки всупереч вимогам ст. 202-1, ст. 203 ЦПК України (1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року) суд не встановив факти та відповідні їм
правовідносини.
Крім того, належним чином не з'ясувавши характер та суть
заявлених позивачем вимог, суд першої інстанції передчасно вирішив
питання про закриття провадження по справі в іншій частині
позовних вимог, при цьому дійшовши помилкового висновку про
непідвідомчість спору суду в частині визнання недійсною
приватизації спірної квартири ОСОБА_3
Приватизація - цивільно-правова угода і підстави визнання її
недійсними передбачені Цивільним кодексом України ( 435-15 ) (435-15)
.
Оскільки вказані позовні вимоги підлягають розгляду судом
загальної юрисдикції та від їх розгляду залежить і вирішення
позовних вимог про виселення, підлягає скасуванню і ухвала
Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 1 червня 2005 року.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 1 червня
2005 року, ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 1
червня 2005 року та рішення Апеляційного суду Запорізької області
від 14 липня 2005 року скасувати, а справу направити на новий
розгляд до того ж суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.П.Лященко
Судді: А.В. Костенко
П.В.Панталієнко
М.П. Пшонка
Ю.Г. Тітов