Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_1 до управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради, міської агенції з приватизації житла, ОМУ УМВС України в Одеській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житло від 5 листопада 2003 року, розпорядження органу приватизації від 5 листопада 2003 року № 180754, заяви про зняття з реєстраційного обліку від 18 листопада 2003 року, договорів купівлі-продажу квартири від 15 листопада 2003 року, від 1 грудня 2003 року та від 24 березня 2004 року, за касаційними скаргами заступника прокурора Приморського району м. Одеси та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2007 року,

У лютому 2005 року заступник прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління житлово-комунального господарства Одеської міської ради, міської агенції з приватизації житла, ОМУ УМВС України в Одеській області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання недійсними свідоцтва про право власності на житло від 5 листопада 2003 року, розпорядження органу приватизації від 5 листопада 2003 року № 180754, заяви про зняття з реєстраційного обліку від 18 листопада 2003 року, договорів купівлі-продажу квартири від 15 листопада 2003 року, від 1 грудня 2003 року та від 24 березня 2004 року.

Зазначав, що ОСОБА_1 був наймачем квартири АДРЕСА_1.

4 листопада 2003 року від імені ОСОБА_1 була написана заява керівнику органу приватизації з проханням передати зазначену квартиру у приватну власність шляхом приватизації житла.

На підставі розпорядження органу приватизації від 5 листопада 2003 року № 180754 на його ім'я видано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру від 5 листопада 2003 року.

18 листопада 2003 року від імені ОСОБА_1 була написана заява про зняття з реєстраційного обліку, яку відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб задовольнив.

Відповідно до договорів купівлі-продажу 15 листопада 2003 року ОСОБА_1 продав вищевказану квартиру ОСОБА_2, 1 грудня 2003 року ОСОБА_2 продав квартиру ОСОБА_3, а 24 березня 2004 року остання продала квартиру ОСОБА_4

Вказував, що на момент здійснення приватизації квартири та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 був відсутнім за місцем проживання, заяви на приватизацію квартири та зняття з реєстраційного обліку не підписував.

Крім того, договір купівлі-продажу від 15 листопада 2003 року не відповідає вимогам ст. 203 ЦК України, оскільки був укладений ОСОБА_1 без його волевиявлення, що відповідно до ст. 215 ЦК України є підставою для визнання договору недійсним і визнання недійсними всіх послідуючих договорів купівлі-продажу квартири.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просив задовольнити позов.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 5 жовтня 2006 року позов заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_1 задоволено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2007 року рішення районного суду скасовано та постановлено нове, яким у задоволенні позову заступнику прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційних скаргах заступник прокурора Приморського району м. Одеси та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 просять скасувати рішення апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і залишити в силі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 5 жовтня 2006 року.

Касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_1, апеляційний суд виходив із того, що позивач не довів, що приватизація квартири та укладання договору купівлі-продажу квартири від 15 листопада 2003 року відбулися поза волею ОСОБА_1

Проте погодитись з такими висновками суду не можна, оскільки суд дійшов їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

До вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину, відноситься і волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Як на підставу своїх позовних вимог позивач посилався на те, що приватизація квартири і укладання договору купівлі-продажу від 15 листопада 2003 року здійснені без відома ОСОБА_1, оскільки ніяких пов'язаних з цими діями документів останній не підписував.

Як установлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 був наймачем квартири АДРЕСА_1 (а.с. 16-17).

4 листопада 2003 року від імені ОСОБА_1 була написана заява керівнику органу приватизації з проханням передати зазначену квартиру у приватну власність шляхом приватизації житла (а.с. 21).

На підставі розпорядження органу приватизації від 5 листопада 2003 року № 180754 на його ім'я видано свідоцтво про право власності на зазначену квартиру від 5 листопада 2003 року (а.с. 19).

Відповідно до договору купівлі-продажу 15 листопада 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Гребенюк І.М., ОСОБА_1 продав вищевказану квартиру ОСОБА_2

18 листопада 2003 року від імені ОСОБА_1 була написана заява про зняття з реєстраційного обліку, яку відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб задовольнив (а.с. 15).

Проте, згідно висновку експерта Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України № 1869/02 від 30 березня 2006 року підписи у заяві про зняття з реєстраційного обліку від 18 листопада 2003 року, на двох екземплярах договору купівлі-продажу квартири від 15 листопада 2003 року та підписи в реєстрах для реєстрації нотаріальних дій № 9 виконані не ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням його підписів, що також стверджується показами самого ОСОБА_1 (а.с. 163-166).

Крім того, позивач зазначав, що на момент здійснення приватизації квартири та зняття з реєстраційного обліку ОСОБА_1 був відсутнім за місцем проживання, що підтверджується показами свідків.

З огляду на вищевикладене судом першої інстанції обґрунтовано визнано недійсними свідоцтво про право власності на житло від 5 листопада 2003 року, розпорядження органу приватизації від 5 листопада 2003 року № 180754, заяву ОСОБА_1 про зняття з реєстраційного обліку від 18 листопада 2003 року та договір купівлі-продажу квартири від 15 листопада 2003 року, який укладено з порушенням вимог ЦК України (435-15) .

Судом також встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 1 грудня 2003 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Одеської державної нотаріальної контори Алексєєвою О.В., ОСОБА_2 продав спірну квартиру ОСОБА_3 (а.с. 26).

Згідно договору купівлі-продажу від 24 березня 2004 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої Одеської державної нотаріальної контори Петрусенко Т.А., ОСОБА_3 продала спірну квартиру ОСОБА_4 (а.с. 27).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки договір купівлі-продажу 15 листопада 2003 року був укладений з порушенням вимог ЦК України (435-15) , що є підставою для визнання його недійсним, то і послідуючі укладені договори купівлі-продажу цієї квартири є недійсними.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог заступника прокурора Приморського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_1

Безпідставно скасувавши законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції, апеляційний суд припустився помилки в застосуванні матеріального та процесуального закону.

Ураховуючи наведене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 339 ЦПК України.

Керуючись статтями 336, 339 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційні скарги заступника прокурора Приморського району м. Одеси та ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 20 червня 2007 року скасувати, а рішення Приморського районного суду м. Одеси від 5 жовтня 2006 року залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.