Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області, відкритого акціонерного товариства "Маріупольський завод важкого машинобудування", третя особа - Волноваське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, про встановлення факту нещасного випадку на виробництві та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області на рішення Волноваського районного суду Донецької області від 20 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2008 року,

У березні 2007 року ОСОБА_1. звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що в травні 2003 року він при виконанні трудових обов'язків отримав травму вказівного пальця лівої руки. Однак акт за формою Н-1 відповідач не склав.

У квітні 2004 року при виконанні трудових обов'язків він отримав ще одну травму - закритий перелом правої променевої кістки. Відповідач акт за формою Н-1 також не склав.

Вважає, що ці дві травми пов'язані з виробництвом, ушкодженням здоров'ю йому заподіяно моральну шкоду, відповідач неправомірно не склав акти за формою Н-1, чим йому також завдав моральну шкоду.

Позивач просив визнати, що 31 травня 2003 року під час різки металу на роботі у відкритому акціонерному товаристві "Маріупольський завод важкого машинобудування" він отримав травму вказівного пальця лівої руки; 4 квітня 2004 року під час розвантаження металу на залізничній платформі він отримав перелом променевої кістки правої руки; зобов'язати зазначене товариство скласти відповідні акти про нещасний випадок на виробництві за кожним випадком; стягнути з відповідного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на його користь на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.

У процесі розгляду справи позивач доповнив свої вимоги, просив визнати незаконним акт від 6 квітня 2004 року за формою НТ.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області від 20 грудня 2007 року позов задоволено частково: ухвалено визнати акт від 6 квітня 2004 року за формою НТ незаконним; зобов'язати ВАТ "Маріупольський завод важкого машинобудування" скласти акти про нещасні випадки на виробництві зі ОСОБА_1. відповідно до встановлених фактичних обставин подій; стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області (далі - відділення) на користь ОСОБА_1. на відшкодування моральної шкоди 4 000 грн. та вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2008 року зазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання скласти відповідний акт про нещасний випадок на виробництві 31 травня 2003 року та відшкодування моральної шкоди за цим випадком у розмірі 2 000 грн. і стягнення витрат на правову допомогу з відділення скасовано, й у цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні цих позовних вимог, стягнуто з відділення на користь ОСОБА_1. витрати на правову допомогу 500 грн.; в іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі відділення ставить питання про скасування судових рішень у частині відшкодування за рахунок відділення моральної шкоди й ухвалення нового рішення в цій частині, посилаючись на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга відділення підлягає задоволенню з таких підстав.

Стягуючи кошти на відшкодування моральної шкоди за нещасний випадок, що стався зі ОСОБА_1. 4 квітня 2004 року, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наявність висновку медико-соціальної комісії (далі - МСЕК) не є обов'язковою для вирішення питання про відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю при виконанні трудових обов'язків.

Проте з такими висновками судів погодитися не можна.

Частиною 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції, чинній при настанні нещасних випадків з позивачем) установлено, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної (немайнової) шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Згідно зі ст. 30 зазначеного Закону ступінь втрати працездатності потерпілим установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав потерпілий до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги. Огляд потерпілого проводиться МСЕК за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту профпатології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків, суду чи прокуратури.

За змістом наведеного право потерпілого на відшкодування моральної шкоди за наявності певних обставин виникає лише з дати його першого огляду медико-соціальною експертною комісією і видачі нею відповідного висновку, що можливо за умови подання акта про нещасний випадок на виробництві.

Як убачається з матеріалів справи, відповідний висновок щодо отриманої ОСОБА_1. 4 квітня 2004 року травми медико-соціальною експертною комісію не видавався.

У зв'язку з викладеним, висновок судів щодо необхідності відшкодування відділенням ОСОБА_1. моральної шкоди за ушкодження здоров'я є передчасним.

У решті судові рішення можна визнати законними й обгрунтованими.

За таких обставин ухвалені у справі рішення в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди за нещасний випадок, що стався 4 квітня 2004 року, підлягають скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог, а в іншій частині - залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 341 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області задовольнити.

Рішення Волноваського районного суду Донецької області від 20 грудня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 25 березня 2008 року в частині задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди за нещасний випадок, що стався 4 квітня 2004 року, скасувати, у цій частині ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Маріуполі Донецької області про відшкодування моральної шкоди за нещасний випадок, що стався 4 квітня 2004 року, відмовити.

В іншій частині судові рішення залишити без змін.

Рішення оскарженню не підлягає.