Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

Головуючого: Яреми А.Г.

Суддів: Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Романюка Я.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до Кабінету Міністрів України, Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и л а :

У червні 2000 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Кабінету Міністрів України, НАК "Нафтогаз України" про поновлення на роботі на посаді виконуючого обов'язки голови правління НАК "Нафтогаз України" та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, мотивуючи тим, що 21 червня 2000 року його було незаконно звільнено з займаної посади за невиконання доручення Прем'єр - міністра України.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 5 вересня 2000 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду м. Києва від 12 травня 2003 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Позивача поновлено на посаді виконуючого обов'язки голови правління НАК "Нафтогаз України" і на його користь з НАК "Нафтогаз України" стягнуто 7853 грн 30 коп заробітної плати за час вимушеного прогулу. Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати в межах платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

У жовтні 2005 року представник позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах позивача з заявою про видачу ОСОБА_1 дублікату виконавчого листа та поновлення строку на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 5 вересня 2000 року, посилаючись на те, що 6 вересня 2000 року Печерським районним судом м. Києва були направлені виконавчі листи Кабінету Міністрів України та НАК "Нафтогаз України", але рішення не було виконане через перегляд судового рішення апеляційною та касаційною інстанцією, а з 14 липня 2001 року по 7 червня 2004 року ОСОБА_1 не міг отримати виконавчий лист з поважних причин, оскільки перебував у Федеративній республіці Німеччині.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 4 листопада 2005 року заяву ОСОБА_1 задоволено. Вирішено видати ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа та поновлено строк на пред'явлення до виконання виконавчого листа на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 5 вересня 2000 року.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2006 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 4 листопада 2005 року скасовано і ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа на виконання судового рішення.

У травні 2006 року представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 звернувся до апеляційного суду м. Києва з заявою про перегляд ухвали апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2006 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2006 року ухвалу апеляційного суду м. Києва від 1 березня 2006 року скасовано, а ухвалою цього ж суду від 24 травня 2006 року за результатами перегляду ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 4 листопада 2005 року залишено без зміни.

У своїх касаційних скаргах Кабінет Міністрів України та НАК "Нафтогаз України" просять скасувати ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2006 року та ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 4 листопада 2005 року і відмовити ОСОБА_1 у видачі дублікату виконавчого листа та поновленні строку на виконання рішення суду від 5 вересня 2000 року, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа і поновлення строку на виконання судового рішення, суд виходив із того, що виконавчий лист втрачено, а сам ОСОБА_1 в період з 14 липня 2001 року по 7 червня 2004 року перебував у Федеративній республіці Німеччині, що на думку суду являлось поважною причиною пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа на виконання.

Проте з таким висновком погодитись не можна.

Згідно з вимогами ст.21 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) виконавчі листи можуть бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.

Відповідно до положень ст.ст.368, 370 ЦПК України (1618-15) за кожним судовим рішенням видається один виконавчий лист. Дублікат виконавчого листа може бути видано за заявою стягувача або за поданням державного виконавця у випадку втрати оригіналу.

Як встановлено судом, позов ОСОБА_1 було задоволено рішенням Печерського районного суду від 5 вересня 2000 року. Відповідно до вимог ст.217 ЦПК України 1963 (1501-06) року, який діяв на час розгляду справи, рішення суду було допущено до негайного виконання, і в цей же день виконавчі листи були направлені відповідачам на виконання (а.с.88-91).

Проте рішення суду не було виконане через те, що ОСОБА_1 по місцю роботи не з'явився і до жовтня 2005 року не ставив питання про виконання судового рішення, у тому числі і примусове.

Сам факт перебування ОСОБА_1 за кордоном не може являтись поважною причиною пропуску строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання та підставою поновлення такого строку.

До того ж у справі немає ніяких доказів того, що виконавчий лист втрачено, а тому вимоги про видачу дублікату виконавчого листа безпідставні та задоволенню не підлягають.

На ці недоліки не звернув уваги апеляційний суд і безпідставно залишив без зміни ухвалу суду першої інстанції.

Враховуючи, що по справі правильно встановлені обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне постановити нову ухвалу, не передаючи справу на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 333, 335 - 336, 343, 344 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

Касаційні скарги Кабінету Міністрів України та Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 4 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 24 травня 2006 року скасувати.

Відмовити ОСОБА_1в задоволенні заяви про видачу дублікату виконавчого листа на виконання рішення Печерського районного суду м. Києва від 5 вересня 2000 року та поновлення строку на пред'явлення його до виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.