УХВАЛА
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В.,
Пшонки М.П.,
Лященко Н.П.,
Тотова Ю.Г.,-
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Лан",
ОСОБА_2 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу
будинковолодіння,
в с т а н о в и л а :
У квітні 2002 року ОСОБА_1пред'явила у суді позов до ТОВ
"Лан" як правонаступника колгоспу "Правда" про визнання дійсною
угоди купівлі-продажу АДРЕСА_1 Козівського району Тернопільської
області.
Зазначала, що в лютому 1993 року між нею й колгоспом "Правда"
була досягнута домовленість про укладення договору купівлі-продажу
спірного будинковолодіння, у зв'язку із чим було проведено його
оцінку в сумі 148 800 крб., про що складено акт.
6 лютого 1993 року зборами уповноважених колгоспу було
прийнято рішення про затвердження акта оцінки та надання їй
дозволу на купівлю зазначеного будинковолодіння зі знижкою 50%
його вартості, зобов'язано ОСОБА_1перерахувати кошти на рахунок
колгоспу.
Цим же рішенням головному бухгалтеру колгоспу ОСОБА_3
доручено підписати договір купівлі-продажу в нотаріальній конторі
після закінчення будівництва власного будинку ОСОБА_2, який
тимчасово мешкав у спірному будинку.
Таким чином між сторонами було досягнуто згоди з усіх
істотних умов договору.
Вона на виконання умов договору 30 березня 1993 року
перерахувала на рахунок колгоспу повну вартість спірного
будинковолодіння за актом оцінки - 148 800 крб., що стверджується
відповідною квитанцією банку.
Незважаючи на те, що ОСОБА_2 - працівник колгоспу, якому було
виділено землю під забудову, вже побудував власний будинок,
відповідач ухиляється від нотаріального оформлення договору.
З підстав ст. 47 ч. 2 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року)
позивач просила задовольнити позов.
Судом до участі в справі притягнуто ОСОБА_2
Рішенням Козівського районного суду від 27 грудня 2002 року,
залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Тернопільської
області від 27 квітня 2004 року, позов ОСОБА_1задоволено частково:
зобов'язано ТОВ "Лан" побудувати для неї житловий будинок в
АДРЕСА_2 Козівського району Тернопільської області. У задоволенні
позовних вимог про визнання дійсною угоди купівлі-продажу
будинковолодіння відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати постановлені
судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального
та процесуального права, і справу направити на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 202-1 ЦПК (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) при
вирішенні справи суд повинен: встановити наявність обставин
(фактів), якими були обгрунтовані вимоги і заперечення, та вивчити
докази, якими вони підтверджуються; визначитися щодо
правовідносин, зумовлених встановленими фактами, а також щодо
правових норм, якими врегульовано ці правовідносини.
Проте ці вимоги залишились поза увагою суду.
На порушення вимог ст. ст. 202, 203 ЦПК України (1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року) рішення суду взагалі не містить висновків по
суті заявлених вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року),
на підставі якої заявлено позов, якщо одна зі сторін повністю або
частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а
друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд
вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду
дійсною. У цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не
вимагається.
На підтвердження своїх позовних вимог позивачка посилалася на
те, що між сторонами була досягнута згода з усіх істотних умов
договору купівлі-продажу будинковолодіння, при цьому надала суду
певні докази.
Проте на порушення вимог ст. ст. 40, 62 ЦПК України (1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року) суд не перевірив належним чином цих доводів
позивачки та не дав належної правової оцінки зібраним доказам.
Крім того, зобов'язуючи ТОВ "Лан" як правонаступника колгоспу
"Правда" побудувати для ОСОБА_1житловий будинок у АДРЕСА_2
Козівського району Тернопільської області, суд вийшов за межі
позовних вимог, оскільки такі вимоги позивачкою не заявлялись.
Відповідно до вимог ст.ст. 103, 203 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) право визначення підстав і предмета позову належить виключно
позивачу й суд сам за власною ініціативою їх змінити не може.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи рішення суду першої
інстанції без зміни, на зазначені порушення вимог закону уваги не
звернув.
З огляду на викладене постановлені судами рішення не можна
визнати законними та обгрунтованими й вони підлягають скасуванню,
а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1задовольнити.
Рішення Козівського районного суду від 27 грудня 2002 року та
ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 27 квітня 2004
року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
М.В.Патрюк
Судді:
А.В.Костенко
Н.П.Лященко
М.П.Пшонка
Ю.Г.Тітов