Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Берднік I.С.,

Лященко Н.П.,

Костенка А.В.,

Пшонки М.П.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Закарпатської області, Державної податкової адміністрації у Закарпатській області, Головного державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 2 березня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2002 року ОСОБА_1 пред'явив у суді позов до прокуратури Закарпатської області, Державної податкової адміністрації у Закарпатській області, Головного державного казначейства України про відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Зазначав, що згідно з постановою від 26 травня 2000 року відносно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 148-2 ч. 2 КК України 1960 (2001-05) року - за ухилення від сплати податків. Згодом прокурором Берегівського району також порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 143 ч. 2, ст. 172 ч. 2 КК України 1960 (2001-05) року.

У ході досудового слідства він був арештований та 1 місяць і 16 днів перебував під вартою. Постановою суду арешт визнано незаконним і його звільнено з-під варти.

У подальшому кримінальні справи відносно нього були закриті на підставі п. 2 ст. 6 КПК України (1001-05) - за відсутністю в його діях складу злочину.

У зв'язку з незаконним притягненням його до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 просив стягнути з відповідачів завдану моральну шкоду в розмірі 7 000 грн., а також 260 грн. за надання правової допомоги.

Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 листопада 2003 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Закарпатської області від 2 березня 2004 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 просить скасувати постановлені судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позову, суд, з яким погодилася апеляційна інстанція, дійшов висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди є безпідставними, оскільки кримінальну справу відносно нього щодо звинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ст. 148-2 ч. 2 КК України 1960 (2001-05) року, закрито не за відсутністю в його діях складу злочину, а у зв'язку з декриміналізацією на підставі п.п. 3, 19 Прикінцевих та перехідних положень Кримінального кодексу України, що на час розслідування кримінальної справи вважалося складом злочину, а тому вимагати відшкодування шкоди, завданої органами слідства та прокуратури, він не може.

Між тим, із зазначеними висновками не можна погодитися, оскільки суди дійшли їх із порушенням норм матеріального й процесуального права.

Як убачається з матеріалів справи та зазначалося вище, в обгрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що відносно нього було порушено декілька кримінальних справ, зокрема ще й за ознаками злочину, передбаченого ст. 143 ч. 2, ст. 172 ч. 2 КК України (2341-14) .

Проте на порушення вимог ст. ст. 202, 203 ЦПК України 1963 (1501-06) року рішення суду взагалі не містить висновків щодо вимог позивача в цій частині.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 338 ЦПК України (1618-15) судове рішення підлягає обов'язковому скасуванню з передачею справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги та цей недолік не був усунений ухваленням додаткового рішення.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 17 листопада 2003 року та ухвалу апеляційного суду Закарпатської області від 2 березня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.