Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.,

суддів:

Берднік I.С., Лященко Н.П., Данчука В.Г., Пшонки М.П., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житлом; за позовом ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 до житлово-експлуатаційної контори (далі - ЖЕК) № 2 м. Олександрії, відділу опіки та піклування Олександрійської міської ради, відділу приватизації Олександрійського міжміського бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Олександрійська філія Придніпровської товарної біржі, про визнання свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу квартири недійсними; за позовом ОСОБА_5 до ЖЕК № 2 м. Олександрії, відділу приватизації Олександрійського міжміського бюро технічної інвентаризації, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Олександрійська філія Придніпровської товарної біржі, відділ опіки та піклування Олександрійської міської ради, про визнання свідоцтва про право власності на житло та договору купівлі-продажу квартири недійсними; за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 вересня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2006 року,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2000 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1, які їй чинять ОСОБА_2 та ОСОБА_4, і виселити останніх із неї.

Позивачка посилалася на те, що на підставі договору купівлі-продажу від 7 жовтня 2000 року вона придбала у ОСОБА_2 та ОСОБА_4 указану вище трикімнатну квартиру. Відповідачі не виселяються з квартири, незважаючи на те, що отримали за неї кошти. З 19 жовтня 2000 року позивачка у спірній квартирі зареєстрована та на неї нараховуються комунальні платежі за послуги, якими вона не користується.

У ході розгляду справи ОСОБА_1 доповнила свої позовні вимоги та просила стягнути з відповідачів 1 230 грн. 15 коп. боргу за користування тепловою енергією.

В подальшому ОСОБА_1 відмовилась від позовних вимог в частині стягнення з відповідачів 1 230 грн. 15 коп.

У червні 2003 року ОСОБА_3, який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4, подав позов про визнання свідоцтва про право власності на квартиру та договору купівлі-продажу квартири недійсними з тих підстав, що порушені права його неповнолітньої доньки.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що з 21 квітня 1989 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2. Від шлюбу мають доньку, ОСОБА_4, IНФОРМАЦIЯ_1. Разом із сім'єю проживав і був зареєстрований у спірній квартирі. Зараз проживає окремо, оскільки доглядає хвору матір. Його дружина, ОСОБА_2, є інвалідом II групи, потребуючи постійного лікування та перебуваючи в скрутному матеріальному становищі, вирішила провести обмін трикімнатної квартири на дві однокімнатні. Працівники Олександрійської філії Придніпровської товарної біржі, скориставшись її юридичною необізнаністю, оформили приватизацію квартири, виписавши з неї ОСОБА_6. Пізніше квартира була продана ОСОБА_1. Він як батько ОСОБА_4 не давав згоди на продаж частини квартири неповнолітньої, заяву про дозвіл на продаж квартири він не писав і не підписував, що підтверджується висновком експертизи в кримінальній справі. У цій заяві зазначена вигадана адреса вибуття його доньки.

ОСОБА_5 звернувся в суд із позовом, в якому просив визнати недійсними свідоцтво про право власності на квартиру та договір купівлі-продажу квартири, посилаючись на те, що разом із матір'ю, ОСОБА_2., і сестрою, ОСОБА_4, проживають у спірній квартирі без реєстрації, яка була надана їхній сім'ї в 1978 році. У вересні 2000 року він тимчасово працював у м. Києві. Згодом йому стало відомо про те, що без його згоди та письмової заяви він був виписаний із квартири, яка терміново була приватизована на двох осіб: ОСОБА_2 та ОСОБА_4 - і продана без його згоди, чим порушені його права. Зі слів його матері, ОСОБА_2, йому стало відомо, що всі дії щодо приватизації та продажу квартири були вчинені внаслідок обману її з боку працівників Олександрійської філії Придніпровської товарної біржі, які обіцяли обміняти їхню квартиру на дві однокімнатні, і грубих порушень при виписці мешканців квартири. Відділ опіки та піклування Олександрійської міської ради, порушуючи інтереси його неповнолітньої сестри, ОСОБА_4, дав згоду на продаж квартири.

У липні 2006 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 9 жовтня 2000 року, зняття ОСОБА_1 з реєстрації у спірній квартирі та реєстрацію в цій квартирі її сина, ОСОБА_5, і неповнолітньої доньки, ОСОБА_4

Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 вересня 2006 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2006 року, позовні вимоги ОСОБА_3 в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 задоволено частково, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено. Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири від 7 жовтня 2000 року, укладений між ОСОБА_2., ОСОБА_4 та ОСОБА_1. Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повернути один одному все одержане за вказаним договором. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України (1618-15) , під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд розглянув справу з порушенням цієї норми.

Як убачається з апеляційної скарги ОСОБА_1 (а.с.504-506), у ній оскаржувались висновки суду першої інстанції щодо вимог ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним і щодо відмови у виселенні відповідачів. Зокрема, доводилась незаконність висновків суду в частині підстав для визнання договору недійсним і невірність застосування судом ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) , ст. ст. 60, 78, 145 КпШС України (2006-07) , безпідставність поновлення ОСОБА_2 строку позовної давності до її вимог про визнання договору недійсним тощо.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 (а.с. 558) пояснювала, що порушень органом опіки та піклування при наданні дозволу на продаж спірної квартири не допущено, як не порушено й прав неповнолітнього співвласника; що неточність апеляційної скарги є стилістичною помилкою.

Апеляційний суд наведене залишив поза увагою та переглянув рішення тільки в частині позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою, вважаючи, що рішення в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири не оскаржено.

За таких обставин, які свідчать про те, що апеляційним судом неправильно застосовано процесуальний закон і це призвело до неправильного вирішення справи, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) , з передачею справи на новий апеляційний розгляд.

Керуючись ст. 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду Україниухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 21 грудня 2006 року скасувати, а справу передати на новий апеляційний розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.