6-15630кс04 Про стягнення вартості повернутого товару та відшкодування моральної шкоди - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2про стягнення вартості повернутого товару та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 про стягнення вартості повернутого товару та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що 15 лютого 2003 року вона придбала у магазині "IНФОРМАЦIЯ_1", який належить відповідачці, 14,7 кв. м. кахелю на загальну суму 676 гривень.

Посилаючись на те, що кахель не підійшов їй за кольором та малюнком, вона звернулася до відповідачки з проханням замінити його на інший або повернути сплачені за нього гроші. Отримавши відмову, 27 лютого 2003 року вона повернула кахель в магазин, але вартість товару їй до цього часу не повернута. В зв'язку із порушенням її прав як споживача їй заподіяна моральна шкода.

Просила стягнути на її користь вартість повернутого товару у розмірі 676 грн. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 2 000 грн.

Рішенням Мелітопольського міського суду Запорізької області від 13 лютого 2004 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 10 червня 2004 року рішення Мелітопольського міського суду Запорізької області від 13 лютого 2004 року скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_2 на її користь вартість повернутого кахелю у розмірі 676 гривень, на відшкодування моральної шкоди - 500 гривень та на користь держави державне мито в розмірі 51 гривня.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення апеляційного суду, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 202 ЦПК України (1963 (1501-06) року), який був чинним на час розгляду спору, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Пленум Верховного Суду України в пункті 1 постанови "Про судове рішення" від 29 грудня 1976 року N 11 (v0011700-76) роз'яснив, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не має права на відшкодування вартості повернутого товару, оскільки не довела факт його придбання та факт його повернення відповідачці.

Апеляційний суд скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення заявлених позовних вимог вважав доведеним факт придбання позивачкою кахелю у магазині "IНФОРМАЦIЯ_1", який належить відповідачці, у вказаному розмірі та за ціною, і дійшов висновку про стягнення з відповідачки вартості повернутого товару та відшкодування позивачці моральної шкоди.

Однак, такого висновку суди дійшли у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України"Про захист прав споживачів" від 12 травня 1991 року (1023-12) споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару протягом гарантійного терміну в порядку та строки, встановлені законодавством, і на підставі обов'язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

а) безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування витрат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;

б) заміни на товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) належної якості;

в) відповідного зменшення його купівельної ціни;

г) заміни на такий же товар іншої марки (моделі, артикулу, модифікації) з відповідним перерахуванням купівельної ціни;

д) розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Відповідно до підпункту 4 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12 квітня 1996 року N 5 (v0005700-96) , зазначені у п. 1 ст. 14 Закону "Про захист прав споживачів" (1023-12) вимоги споживача про застосування заходів захисту не можуть бути задоволені, коли продавець, виготівник (підприємство, яке виконує функції) доведуть, що недоліки товару виникли внаслідок порушення споживачем правил користування ним або його зберігання.

Вирішуючи питання про відповідальність, а також про наявність і розмір збитків, заподіяних позивачці, у зв'язку з поверненням кахелю, апеляційний суд зазначених вимог закону не врахував, у порушення вимог ст. 203 ЦПК України (1963 (1501-06) року) не навів мотивів прийнятого рішення.

Крім того, покладаючи на відповідачку обов'язок по відшкодуванню завданої позивачці моральної шкоди, апеляційний суд, на порушення вимог статей 15, 40, 62, 203 ЦПК України (1963 (1501-06) року) не взяв до уваги, що придбаний позивачкою товар не підійшов їй за кольором та розміром, у зв'язку з чим був повернутий відповідачці та не перевірив, чи поширюється обов'язок відповідачки по відшкодуванню моральної шкоди, передбачений ст. 24 Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) при розірванні договору саме з зазначених підстав.

Разом з тим, не можна визнати законним і обгрунтованим і рішення суду першої інстанції, оскільки вирішуючи спір, суд, всупереч вимогам ст. 40 ЦПК України (1963 (1501-06) року) належним чином не перевірив доводів позивачки про придбання кахелю у магазині відповідачки і не дав належної правової оцінки зібраним у справі доказам.

Оскільки з огляду на викладене суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та на порушення норм процесуального права не встановили всіх фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, рішення судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2задовольнити частково.

Рішення Мелітопольського міського суду Запорізької області від 13 лютого 2004 року та рішення апеляційного суду Запорізької області від 10 червня 2004 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.