6-28116св07 Про зміну договору найму жилого приміщення, вселення та виселення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зміну договору найму жилого приміщення, вселення та виселення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні квартирою та скасування реєстрації, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: житлово-комунальне об'єднання м. Нетішина, орган опіки та піклування виконавчого комітету Нетішинської міської ради про визнання особи такою, що втратила право на житло;, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Хмельницької області від 8 листопада 2007 року,

встановила:

У липні 2006 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, на підставі ст. 71 ЖК України (5464-10) , посилаючись на те, що він не проживає у квартирі без поважних причин понад шість місяців.

У березні 2007 року, уточнивши позовні вимоги, просила змінити договір найму жилого приміщення, укласти з нею окремий договір найму на кімнату площею 16,6 кв.м, залишивши в користуванні відповідача кімнату площею 13,4 кв. м.

Посилаючись на те, що ОСОБА_2 чинить їй перешкоди в користуванні жилим приміщенням, замінив замки у вхідних дверях; вселив без її згоди свою дружину, ОСОБА_3, з неповнолітнім сином - ОСОБА_4, позивачка просила зобов'язати ОСОБА_2 не чинити їй перешкод у користуванні квартирою, вселивши її в квартиру, і виселити з квартири ОСОБА_3 з неповнолітнім сином, скасувавши реєстрацію місця проживання неповнолітнього ОСОБА_4 в цій квартирі.

4 вересня 2006 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зустрічним позовом про визнання ОСОБА_1 та їхнього неповнолітнього сина, ОСОБА_5, на підставі ст. 107 ЖК України (5464-10) такими, що втратили право користування спірною квартирою, у зв'язку з їхнім переїздом у м. Хмельницький на постійне місце проживання. Після уточнення позовних вимог позивач підтримав позов лише щодо ОСОБА_1 Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від

24 травня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

8 листопада 2007 року апеляційним судом Хмельницької області рішення суду скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково: ухвалено вселити ОСОБА_1 у квартиру АДРЕСА_1, у решті - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.

У поданій до Верховного Суду України касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення апеляційного суду в частині відмови їй у задоволенні позову до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою, зміни договору найму жилого приміщення та в частині виселення ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права й порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 1995 року до 6 липня 2005 року перебували в зареєстрованому шлюбі, від якого IНФОРМАЦIЯ_1 народився син, ОСОБА_5.

У 2000 році сторони отримали квартиру АДРЕСА_1, договір найму на яку укладено з ОСОБА_2

Квартира складалася з двох ізольованих жилих кімнат площею 16.6 кв.м та 13,4 кв.м, кухні, коридору, ванної та туалетних кімнат (а.с.7).

11 листопада 2005 року ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_3, від якого IНФОРМАЦIЯ_2 народився син - ОСОБА_4, місце проживання якого зареєстровано в спірній квартирі (а.с. 44).

Скасовуючи рішення першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у визнанні ОСОБА_1 такою, що втратила право на спірне жиле приміщення, на підставі ст. 107 ЖК України (5464-10) у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання до іншого населеного пункту - м. Хмельницького, апеляційний суд, ураховуючи складний характер взаємовідносин сторін, їхні напружені сімейні стосунки, вагітність ОСОБА_1, народження згодом нею дитини, хворобу дитини, скрутне матеріальне становище, факт створення відповідачем нової сім'ї з ОСОБА_3 та поселення її з дитиною в спірну квартиру, що в комплексі зумовило необхідність тимчасового виїзду ОСОБА_1 та тимчасового працевлаштування в м. Хмельницькому - місці проживання її матері - з метою отримання підтримки й допомоги, дійшов обгрунтованого висновку, що встановлені обставини не свідчать про обрання ОСОБА_1 іншого постійного місця проживання. Зазначені обставини апеляційний суд оцінив, як тимчасову відсутність позивачки з поважних причин, оскільки зі спірної квартири вона не виписувалася, інтересу до неї не втрачала, періодично користувалась спірним жилим приміщенням - до вселення відповідачем в цю квартиру ОСОБА_3 з дитиною та заміни замків у вхідних дверях, а тому не втратила права користування спірною квартирою.

Разом з тим, установивши, що з вересня 2005 року в спірній квартирі проживає ОСОБА_3, апеляційний суд не дав оцінки доводам позивачки, що саме ця обставина, як і заміна замків у вхідних дверях, є перешкодою в її проживанні в спірній квартирі, у зв'язку з чим з висновком апеляційного суду про відсутність перешкод у проживанні позивачки та відмову в позові про усунення перешкод у користуванні квартирою не можна погодитися. Крім того, ухваливши рішення про вселення ОСОБА_1, суд тим самим фактично визнав доведеність порушення її прав з боку відповідача й неможливість її вселення в квартиру без судового рішення.

Ухвалюючи рішення про відмову в позові про виселення ОСОБА_3, апеляційний суд у порушення вимог ст.ст. 212, 214, 316 ЦПК України (1618-15) та без урахування роз'яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" (v0002700-85) , не з'ясував і не встановив у рішенні факту правомірності проживання ОСОБА_3 в спірній квартирі та дотримання передбаченого ст. 65 ЖК України (5464-10) порядку при її вселенні наймачем, зокрема, чи була на це письмова згода ОСОБА_1, яка на момент вселення ОСОБА_3 не втратила права на спірне жиле приміщення й відповідно до ст. 64 ЖК України (5464-10) користувалася нарівні з наймачем усіма правами, що випливають з договору найму.

Оскільки апеляційним судом належним чином не встановлено коло осіб, яким належить право користування спірним жилим приміщенням на час вирішення спору, висновок суду про відсутність підстав для зміни договору найму згідно зі ст. 103 ЖК України (5464-10) не можна визнати правильним.

Крім того, відмовляючи в задоволенні позову про зміну договору найму, апеляційний суд помилково посилався на ч. 2 ст. 63 ЖК України (5464-10) як підстави для відмови, оскільки в спірній квартирі відсутнє ізольоване жиле приміщення, яке не може бути предметом окремого договору найму, тобто таке, яке має розмір менший від розміру жилого приміщення, установленого для надання одній особі, а саме менше рівня середньої забезпеченості жилою площею громадян у даному населеному пункті (ч. 1 ст. 48 ЖК України (5464-10) , п. 53 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради міністрів Української РСР і Української республіканської ради професійних спілок від

11 грудня 1984 року № 470 (470-84-п) ).

За таких обставин рішення апеляційного суду в частині відмови

ОСОБА_1 у позові про виселення ОСОБА_3, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням, зміни договору найму жилого приміщення підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до апеляційного суду, оскільки неправильне вирішення справи апеляційним судом в цій частині викликане порушенням процесуальних і матеріальних норм права, допущеного судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 336, ч. 3 ст. 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Хмельницької області від 8 листопада 2 007 року в частині відмови ОСОБА_1 в позові про виселення ОСОБА_3, зміни договору найму жилого приміщення, усунення перешкод у користуванні жилим приміщенням скасувати, передати справу в цій частині на новий розгляд до апеляційного суду Хмельницької області. У решті рішення апеляційного суду залишити без змін.