У Х В А Л А
Iменем України
11 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Патрюка М.В.,
суддів:
Костенка А.В.,
Панталієнка П.В.,
Лященко Н.П.,
Тітова Ю.Г.,-
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до
Колективного малого підприємства (далі - КМП) "Моноліт" про
відповідальність за порушення зобов'язань та відшкодування
моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У липні 2002 року ОСОБА_1 пред'явив в суді позов до КМП
"Моноліт" про відповідальність за порушення зобов'язань та
відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що в лютому 1994 році уклав з КМП "Моноліт" договір
про дольову участь в спорудженні жилого будинку по АДРЕСА_1 на
будівництво трикімнатної квартири НОМЕР_1 загальною площею 116,3
кв.м. жилою - 66,51 кв.м. Будівництво відповідач повинен був
завершити до 1жовтня 1995 року та протягом місяця надати йому
квартиру.
На виконання умов договору він за період з вересня 1993 року
по грудень 1995 рік інвестував в будівництво квартири 1 396 012
000 крб. - 13960,12 грн., але КМП "Моноліт" своїх зобов'язань щодо
завершення будівництва та вводу будинку в експлуатацію у
встановлений договором термін не виконало.
Рішенням Роменського міського суду від 5 листопада 1999 року,
залишеним без зміни ухвалою Cумського обласного суду від 29 грудня
1999 року, задоволено позов КМП "Моноліт" - розірвано
вищезазначений договір і стягнуто на його користь 33 387 грн. 72
коп., внесених ним у будівництво.
Проте до цього часу КМП "Моноліт" не виконало своїх
зобов'язань за цим договором. Зокрема п. 3.1. передбачено виплату
неустойки в розмірі 0,1% від вартості квартири за кожен день
прострочки вводу будинку в експлуатацію. Оскільки будинок введено
в експлуатацію 30 березня 1999 року, сума неустойки за останні 6
місяців прострочки становить 13 392 грн., яку позивач і просив
стягнути з відповідача.
Крім того, відповідно до п. 3.2. договору КМП "Моноліт" у
разі прострочки внесення ним чергового платежу на строк більше
одного місяця мав повернути йому сплачену ним суму у десятиденний
термін, чого зроблено не було. Поскільки внески знецінились
внаслідок інфляційних процесів відповідач має сплатити 108 755,88
грн.
З прострочної суми відповідач відповідно до ст. 214 ЦК
України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року) має сплатити 3% річних, що складає
21 479, 29 грн.
Невиконанням зобов'язань щодо завершення будівництва у
визначений договором строк та щодо своєчасного повернення грошових
коштів йому завдано моральну шкоду, на відшкодування якої він
просив стягнути 60 000 грн., а також понесені ним судові витрати.
В подальшому позивач збільшив свої позові вимоги і просив
стягнути з відповідача на його користь сплачену ним суму внесків з
урахуванням індексу інфляції в розмірі 118 700,64 грн. та на
відшкодування моральної шкоди 76 723,20 грн.
Рішенням Роменського міського суду Сумської області від 26
серпня 2003 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково:
стягнуто з КМП "Моноліт" на його користь пайові внески, вкладені
ним у будівництво будинку із врахуванням індексу інфляції у сумі
118 700,64 грн.; за прострочку виконання грошового зобов'язання 3
043,28 грн. та на відшкодування моральної шкоди стягнуто з
відповідача на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 3 349 грн.,
та 1 000 грн. за надану правову допомогу та участь адвоката у
справі.
Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 24 листопада
2003 року вищезазначене рішення частково змінено - розмір
моральної шкоди до 15 000 грн., в решті рішення залишено без
зміни.
У касаційній скарзі КМП "Моноліт" просить скасувати
постановлені судові рішення, а справу направити на новий розгляд
до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм
матеріального і процесуального закону.
ОСОБА_1 в поданій касаційній скарзі просить скасувати ухвалу
апеляційного суду в частині зменшення розміру відшкодування
моральної шкоди та залишити в цій частині без зміни рішення суду
першої інстанції, посилаючись на безпідставність зменшення її
розміру.
Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких
підстав.
За змістом ухвала апеляційної інстанції має відповідати
вимогам ст. 313 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року, яка діяла на
час її постановлення).
Зокрема, у ній зазначається короткий зміст заявлених вимог,
мають бути викладені узагальнені доводи апеляційної скарги,
мотиви, за якими суд апеляційної інстанції дійшов свого висновку,
і посилання на закон, яким він керувався. При відхиленні
апеляційної скарги в ухвалі зазначаються конкретні обставини й
факти, що спростовують її доводи.
Проте зазначеним вимогам закону ухвала суду апеляційної
інстанції не відповідає. Суд взагалі не перевірив доводів
апеляційної скарги, не перевірив законність і обгрунтованість
постановленого судом першої інстанції рішення, не навів ніяких
мотивів прийнятого ним рішення, не зазначив будь-яких обставин,
які б спростували доводи скарги.
За таких обставин колегія суддів Судової палати вважає, що
апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а
тому ухвала підлягає скасуванню з направленням справи на новий
апеляційний розгляд.
Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційні скарги Колективного малого підприємства "Моноліт" і
ОСОБА_1задовольнити частково.
Ухвалу апеляційного суду Сумської області від 24 листопада
2003 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд у суд апеляційної
інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий М.В. Патрюк
Судді: А.В. Костенко
Н.П. Лященко
П.В. Панталієнко
Ю.Г.Тітов