У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф.,
Лихути Л.М.,
Охрімчук Л.I.,
Романюка Я.М.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
Фірми "А. Менаріні Iндустріе Фармачеутіке Ріуніте С.р.л." та
Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства
освіти і науки України, третя особа Відкрите акціонерне товариство
"Лубнифарм", про захист прав споживача та визнання недійсним
свідоцтва на знак для товарів і послуг, за касаційними скаргами
Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства
освіти і науки України та Фірми "А. Менаріні Iндустріе
Фармачеутіке Ріуніте С.р.л." на рішення Лубенського міськрайонного
суду Полтавської області від 4 квітня 2006 року та ухвалу
Апеляційного суду Полтавської області від 6 червня 2006 року,
в с т а н о в и л а :
У липні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Фірми
"А. Менаріні Iндустріе Фармачеутіке Ріуніте С.р.л." (далі - Фірми)
та Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства
освіти і науки України (далі - ДДIВ) про захист прав споживача та
визнання недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг.
Зазначав, що 29.06.2005 р. він хотів придбати в аптеці мазь
для лікування опіків "Фастин-1", проте серед великої кількості
медичних препаратів на полицях аптеки розгубився і переплутав мазь
із іншим медичним препаратом - "Фастум гель".
Вважав, що ця плутанина сталася через схожість назв медичних
препаратів, а тому належний Фірмі знак для товарів "Фастум"
обмежує його права споживача на свідомий та вільний вибір медичних
товарів.
Посилаючись на зазначені обставини та вимоги ч. 2 ст. 6
Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"
( 3689-12 ) (3689-12)
, позивач просив суд визнати видане Фірмі свідоцтво на
знак для товарів і послуг "Фастум" за НОМЕР_1 недійсним, та
зобов'язати ДДIВ внести до Державного реєстру свідоцтв на знаки
для товарів та послуг відомості про визнання зазначеного свідоцтва
недійсним.
Ухвалою місцевого суду до участі в справі залучено як третю
особу ВАТ "Лубнифарм".
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області
від 4.04.2006 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду
Полтавської області від 6.06.2006 р., позов задоволено.
В обгрунтування касаційних скарг ДДIВ і Фірма посилаються на
неправильне застосування судами норм матеріального права та
порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставлять
питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення
про відмову в позові.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає
частковому задоволенню, виходячи з наступного.
При ухваленні судових рішень суди виходили з того, що
29.06.2005 р.ОСОБА_1 внаслідок помилки придбав в аптеці медичний
препарат "Фастум гель" замість необхідного йому препарату
"Фастин-1". Сплутання позивачем цих товарів сталося внаслідок
схожості їх позначень, а саме: позначення "Фастум гель"
виробництва Фірми та позначення "Фастин-1" виробництва ВАТ
"Лубнифарм".
28.02.2000 р. Фірмі було видано ДДIВ свідоцтво за НОМЕР_1 на
знак для товарів і послуг "Фастум" для товарів 5 класу Міжнародної
класифікації товарів і послуг, а саме: "фармацевтичні препарати,
лікарські засоби для медичних цілей; лікарські засоби для людини".
Третя особа ВАТ "Лубнифарм" виготовляє лікарський засіб з
торговельною назвою "Фастин-1" і володіє свідоцтвом на знак для
товарів і послуг "Фастин", виданим ДДIВ НОМЕР_2 для товарів 5
класу Міжнародної класифікації товарів і послуг, а саме:
"фармацевтичні препарати, лікарські засоби для медичних цілей;
лікарські засоби для людини".
Задовольняючи позов, місцевий суд виходив з того, що
відповідно до вимог ст. 39 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
, ст.ст. 18, 19 Закону України "Про захист прав
споживачів" ( 1023-12 ) (1023-12)
та абз. 4 ч. 2 ст. 6, ст. 19 Закону
України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг"
( 3689-12 ) (3689-12)
схожість знаку на товари і послуги "Фастум" ввела
позивача в оману щодо іншого товару, позначеного знаком на товари
і послуги "Фастин", та порушила його права як споживача медичних
препаратів.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції
й залишив його рішення без змін.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки
їх зроблено з порушенням норм матеріального та процесуального
права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
кожна особа
має право на захист свого цивільного права у разі його порушення.
Задовольняючи позов, суди дійшли висновку, що ними
встановлені фактичні порушення права ОСОБА_1 як споживача на
інформацію про роботи (товари, послуги), що забезпечує можливість
його свідомого й компетентного вибору, внаслідок чого він придбав
медичний препарат "Фастум гель", замість препарату "Фастин-1".
Проте, такий висновок судів не узгоджується з положеннями
ст.ст. 18 та 19 Закону України "Про захист прав споживачів"
( 1023-12 ) (1023-12)
у редакції, що діяла на час виникнення спірних
правовідносин, якими передбачені інші способи поновлення порушених
прав споживача, ніж ті, які були застосовані судом.
Так, частиною 4 ст. 18 цього Закону передбачено, що якщо
надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної
інформації про товар (роботу, послугу) та про виробника
(виконавця, продавця) спричинило: придбання товару (роботи,
послуги), який не має потрібних споживачеві властивостей, -
споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування
завданих йому збитків; неможливість використання придбаного товару
(роботи, послуги) за призначенням - споживач має право вимагати
надання у розумно короткий, але не більше місяця, термін належної
інформації. Якщо інформацію в обумовлений термін не буде надано,
споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування
збитків; заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача -
він має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги,
передбачені статтею 17 цього Закону, а також вимагати
відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають
у його володінні на праві власності або на інших підставах,
передбачених законом чи договором.
Суди, розглядаючи справу, в порушення ст. 214 ЦПК України
( 1618-15 ) (1618-15)
, а апеляційний суд - ст. 303 цього Кодексу, належним
чином не з'ясували, чи покладався на власника знаку на товари і
послуги "Фастум": Фірму "А. Менаріні Iндустріе Фармачеутіке
Ріуніте С.р.л." обов'язок надавати позивачеві передбачену законом
інформацію про придбаний ним медичний препарат та не перевірили
доводів ОСОБА_1 щодо порушення його прав споживача саме цією
Фірмою.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що предметом
даного спору фактично стало питання щодо правомірності набуття
Фірмою права на знак на товари та послуги "Фастум" та одержання
відповідного свідоцтва на цей знак.
Згідно зі ст. 16 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
суд захищає цивільне
право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Вирішуючи справу, суди виходили з положень абз. 4 ч. 2 ст. 6
та п. б) ч. 1 ст. 19 Закону України "Про охорону прав на знаки для
товарів і послуг" ( 3689-12 ) (3689-12)
, відповідно до яких може бути
визнано недійсним повністю або частково свідоцтво на знаки для
товарів та послуг у зв'язку з невідповідністю зареєстрованого
знака умовам надання правової охорони, зокрема, якщо знак є
оманливими або таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги
або особи, яка виробляє товар або надає послугу.
Ці норми закону застосовані судами з підстав ч. 3 ст. 39
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
.
Проте погодитися з такими висновками судів не можна, оскільки
відповідно до ч. 3 ст. 39 Господарського кодексу України
( 436-15 ) (436-15)
права споживачів, механізм реалізації захисту цих прав
та відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками
(виконавцями, продавцями) регулюються законом про захист прав
споживачів та іншими законодавчими актами.
Таким чином, застосування інших законодавчих актів при
вирішенні спорів, пов'язаних із захистом прав споживачів, можливо
за умови, якщо це передбачено цими правовими актами та у
визначеному ними порядку.
Преамбулою Закону України "Про охорону прав на знаки для
товарів і послуг" ( 3689-12 ) (3689-12)
визначено, що цей Закон регулює
відносини, що виникають у зв'язку з набуттям і здійсненням права
власності на знаки для товарів і послуг в Україні.
Аналіз глави VI Закону України "Про охорону прав на знаки для
товарів і послуг" ( 3689-12 ) (3689-12)
, що регулює питання захисту прав,
свідчить про те, що зацікавленими особами у правовідносинах, які
врегульовані цим Законом, є власники свідоцтв на знаки для товарів
та послуг та особи, які на них претендують. Так, ч. 2 ст. 20 цього
Закону право вимагати припинення використання іншою особою знаку
або позначення, що схожі з ним настільки, що їх можна сплутати,
належить власнику цього знаку. Iншим особам, у тому числі й
споживачам, такого права цим Законом не надано.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач - Фірма "А.
Менаріні Iндустріе Фармачеутіке Ріуніте С.р.л." та третя особа -
ВАТ "Лубнифам" є власниками свідоцтв на знаки для товарів та
послуг відповідно "Фасум" і "Фастин". Тобто саме ці особи є
належними особами у вирішенні питання щодо визнання свідоцтв на ці
знаки недійсними за наявності правових підстав.
Зробивши висновок про те, що свідоцтво на знак для товарів та
послуг "Фасум" не відповідає умовам охорони, суди фактично
вирішили питання щодо прав і обов'язків відповідача та третьої
особи в справі.
Проте судами не враховано, що відповідно до ст. 15 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
та ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
спір між
юридичними особами з цього питання відноситься до компетенції
господарських судів.
З матеріалів справи вбачається, що в провадженні
господарського суду знаходиться позов Фірми "А. Менаріні Iндустріе
Фармачеутіке Ріуніте С.р.л." до ВАТ "Лубнифам" про визнання
недійсним свідоцтва на знак для товарів і послуг "Фастин".
Таким чином, застосований судами спосіб захисту прав позивача
не передбачений Законом України "Про захист прав споживачів"
( 1023-12 ) (1023-12)
та не узгоджується з іншими законодавчими актами, що
спрямовані на реалізацією державної політики у сфері захисту прав
споживачів. Він спрямований на захист цивільних прав та
охоронюваних законом інтересів інших осіб, а саме власників
свідоцтв на знаки для товарів і послуг.
Крім того, висновку про наявність підстав для визнання
недійсним свідоцтва на знак на товари та послуги "Фастум" суди
дійшли з порушенням норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, Фірмою заявку на отримання
свідоцтва на знак "Фастум" було подано 22.02.1996 р., тобто раніше
за подання відповідної заявки ВАТ "Лубнифам" 13.03.1997 р. для
отримання свідоцтва на знак "Фастин". Відповідно свідоцтво на знак
для товарів і послуг "Фастум" було видано відповідачу 28.02.2000
р., тобто раніше за одержання ВАТ "Лубнифам" свідоцтва на знак для
товарів і послуг "Фастин" 15.02.2001 р. (а.с. 68, 69).
За таких обставин, висновок судів про те, що використане
Фірмою позначення "Фастум" не могло одержати правову охорону, як
таке, що могло ввести в оману щодо товару, який з 1978 р.
асоціюється з відомим в Україні найменуванням лікарського засобу
"Фастин" або виробника товару ВАТ "Лубнифам", суперечить
матеріалам справи.
Таким чином, суд першої інстанції при розгляді справи невірно
з'ясував обставини, що мають значення для її правильного
вирішення; дав неправильну правову оцінку правовідносинам, що
склалися між сторонами, а також застосував закон, дія якого не
поширюється на спірні правовідносини.
Апеляційний суд належним чином не перевірив доводів
апеляційних скарг відповідачів та залишив поза увагою вказані
порушення.
За таких обставин касаційна скарга підлягає частковому
задоволенню, а рішення суду першої інстанції та ухвала
апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий
розгляд до місцевого суду.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу Державного департаменту інтелектуальної
власності Міністерства освіти і науки України та Фірми "А.
Менаріні Iндустріе Фармачеутіке Ріуніте С.р.л." задовольнити
частково.
Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області
від 4 квітня 2006 року й ухвалу Апеляційного суду Полтавської
області від 6 червня 2006 року скасувати, а справу направити на
новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Я.М. Романюк