Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Патрюка М.В.,

суддів: Косенка В.Й., Панталієнка П.В.,

Костенка А.В., Тітова Ю.Г.,-

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом закритого акціонерного товариства "Каштан" до товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ексімтранс", товариства з обмеженою відповідальністю "Союз ділових партнерів", Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна", про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нежилого приміщення, зобов'язання скасувати реєстрацію та внесення у реєстр прав власності запис про реєстрацію, виселення з нежилого приміщення, за позовом акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" до закритого акціонерного товариства "Каштан", товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ексімтранс", товариства з обмеженою відповідальністю "Союз ділових партнерів", Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу нежилого приміщення недійсними, зобов'язання звільнити нежиле приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2004 року закрите акціонерне товариство "Каштан" (далі -ЗАТ "Каштан"), а в січні 2006 року акціонерний комерційний агропромисловий банк "Україна" (далі - АКАБ "Україна") звернулися в суд із зазначеним позовом, в якому просили визнати недійсним договір купівлі-продажу НОМЕР_1 нежилого приміщення загальною площею 1894 кв. м, що знаходиться по АДРЕСА_1, між ЗАТ "Каштан" та товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ексімтранс" (далі - ТОВ "Компанія "Ексімтранс"); договір купівлі-продажу НОМЕР_2 вказаного приміщення між ТОВ "Компанія "Ексімтранс" та товариством з обмеженою відповідальністю "Союз ділових партнерів" (далі - ТОВ "Союз ділових партнерів"); договір купівлі-продажу від 17 червня 2004 року цього ж приміщення між ТОВ "Союз ділових партнерів" та ОСОБА_1; договір купівлі-продажу від 20 липня 2004 року нежилого приміщення площею 1894 кв. м, яке розташоване по АДРЕСА_1, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна скасувати в реєстрі прав власності на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності за ТОВ "Компанія "Ексімтранс", за ТОВ "Союз ділових партнерів", за ОСОБА_1 на нежиле приміщення площею 1894 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 17 червня 2004 року, що внесене в реєстрову книгу НОМЕР_3 за реєстровим НОМЕР_4. Зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна внести в реєстр прав власності на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності за ТОВ "Каштан". Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити нежиле приміщення загальною площею 1894 кв. м, яке знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом виселення. Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 30 серпня 2002 року, укладений між ЗАТ "Каштан" та ТОВ "Компанія "Ексімтранс", не відповідає вимогам ст. ст. 48, 57 ЦК УРСР (1540-06) , оскільки укладався в період, коли спірне приміщення знаходилось у заставі. Крім того, договір укладений на невигідних умовах, у зв'язку зі збігом тяжких обставин. Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 21 жовтня 2002 року, укладений між ТОВ "Компанія "Ексімтранс" та ТОВ "Союз ділових партнерів", суперечить вимогам ст.ст. 48, 57 ЦК УРСР (1540-06) , оскільки вчинений унаслідок обману та є зловмисною угодою, тому що сторони за цим договором знали про існування судових спорів у судах щодо спірного приміщення. Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 17 червня 2004 року між ТОВ "Союз ділових партнерів" та ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ст. 228 ЦК України (435-15) , оскільки на момент укладення спірне приміщення знаходилось у заставі АКАБ "Україна". Договір купівлі-продажу від 20 липня 2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суперечить вимогам ст.ст. 209, 220, 657 ЦК України (435-15) , тому що не посвідчений нотаріально, а угода є нікчемною. З вищезазначених підстав позивач просить виселити ОСОБА_2 зі спірного приміщення.

Третя особа - АКАБ "Україна" - заявила самостійні вимоги на предмет позову, звернувшись із позовом до тих же відповідачів із тих же підстав, що й позивач за первісним позовом.

Відповідачі позовні вимоги не визнали.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2006 року в задоволенні позовів відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2006 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2006 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким визнано недійсними: договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 1894 кв. м, яке знаходиться за АДРЕСА_1, НОМЕР_1, укладений між ЗАТ "Каштан" та ТОВ "Компанія "Ексімтранс"; договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 1894 кв. м, яке знаходиться за АДРЕСА_1, НОМЕР_2, укладений між ТОВ "Компанія "Ексімтранс" та ТОВ "Союз ділових партнерів"; договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 1894 кв. м, яке знаходиться за АДРЕСА_1, б/н від 17 червня 2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Союз ділових партнерів"; договір купівлі-продажу нежилого приміщення загальною площею 1894 кв. м, яке знаходиться за АДРЕСА_1, від 20 липня 2004 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна скасувати в реєстрі прав власності на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності за ТОВ "Компанія "Ексімтранс", за ТОВ "Союз ділових партнерів", за ОСОБА_1 на нежиле приміщення загальною площею 1894 кв. м, яке знаходиться за АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 17 червня 2004 року, що внесене в реєстрову книгу під НОМЕР_3 за реєстровим НОМЕР_4.

Зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна внести в реєстр прав власності на нерухоме майно записи про реєстрацію права власності за ЗАТ "Каштан".

Зобов'язати ОСОБА_2 звільнити нежиле приміщення загальною площею 1894 кв. м, яке знаходиться за АДРЕСА_1, шляхом виселення ОСОБА_2 із вищезазначеного приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 суму в розмірі 500000 (п'ятсот тисяч) грн., сплачену за договором від 20 липня 2004 року.

Представник ОСОБА_2 за довіреністю ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2006 року скасувати та залишити без змін рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2006 року, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення апеляційний суд виходив із того, що районним судом допущено порушення норм матеріального права, а саме висновок суду про недоведеність доказів перебування ЗАТ "Каштан" під час укладення договору купівлі-продажу від 30 серпня 2002 року в скрутному фінансовому стані й укладення цієї угоди на вкрай невигідних умовах, при укладенні договору від 21 жовтня 2002 року спірне приміщення не було під заставою, а також наявність спорів у судах, що сторони у договорі від 17 червня 2004 року діяли узгоджено з метою незаконного заволодіння майном, що договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 20 липня 2004 року не є нікчемним, є безпідставним та не спростовані матеріалами справи.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, прав та обов'язків сторін у даних правовідносинах, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до ст. 202 ЦПК України (1963 (1501-06) року) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Рішення суду є обгрунтованим тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, районний суд правомірно виходив із того, що вимоги позивача про визнання договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 30 серпня 2002 року, укладеного між ЗАТ "Каштан" та ТОВ "Компанія "Ексімтранс", за яким останнє придбало в позивача спірне нежиле приміщення, недійсним, із названих підстав не грунтуються на вимогах ст.ст. 48, 57 ЦК УРСР (1540-06) та недоведені в судовому засіданні, оскільки ЗАТ "Каштан" здійснювало перекази коштів на рахунки своїх кредиторів (т. 2 а.с. 103-117).

На момент укладення договорів купівлі-продажу спірного приміщення рішенням господарського суду м. Києва від 14 вересня 2000 року кредитний договір між ЗАТ "Каштан" та АКАБ "Україна" від 8 липня 1997 року визнано недійсним. Рішення набрало законної сили.

Крім того, рішенням господарського суду від 26 лютого 2002 року визнано недійсним договір застави від 30 липня 1997 року, за яким ЗАТ "Каштан" передало в заставу АКАБ "України" дане приміщення.

В інших оспорюваних договорах ЗАТ "Каштан" не було стороною договору, а тому не має права вимоги за ними, оскільки вони не порушують його законних прав та інтересів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АКАБ "Україна",суд правомірно прийшов до висновку, оскільки на час укладення оспорюваних договорів спірне нежиле приміщення не знаходилось у заставі АКАБ "Україна".

Відповідно до ч. 1 ст. 48 ЦК УРСР (1540-06) недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Згідно із ч. 1 ст. 57 ЦК УРСР (1540-06) угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 ЦК УРСР (1540-06) застава виникає в силу договору чи закону. У частині 3 цієї ж статті визначено, що заставою може бути забезпечена дійсна вимога. За правилами ч. 3 ст. 3 Закону України "Про заставу" (2654-12) застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 190 ЦК УРСР (1540-06) та ст. 28 Закону України "Про заставу" (2654-12) застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.

Оскільки обставини справи встановлені судом з порушенням норм процесуального права, то рішення апеляційного суду не може залишатися в силі.

Разом з тим судом першої інстанції повно й всебічно встановлено обставини справи, рішення суду є законним і обгрунтованим.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України (1618-15) встановивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення апеляційної інстанції і залишає в силі рішення суду першої інстанції.

При викладених обставинах рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 336, 338, 339 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 26 травня 2006 року скасувати.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2006 року залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.