У Х В А Л А
Iменем України
11 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Лященко Н.П.,
суддів:
Костенка А.В.,
Пшонки М.П.,
Панталієнка П.В.,
Тітова Ю.Г., -
розглянувши у відкритому засіданні справу за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про поділ спадкового майна та визнання права
власності на частину спадкового майна та за зустрічним позовом
ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спадкового майна,
в с т а н о в и л а:
У квітні 2003 року ОСОБА_1. пред'явила в суді позов до
ОСОБА_2., ОСОБА_3. про поділ спадкового майна, визнання права
власності на частину майна.
Зазначала, що 1 листопада 2002 року помер її чоловік -
ОСОБА_4., в шлюбі з яким вона перебувала з 1982 року.
Спадкоємцями в рівних частках є вона та двоє його синів від
першого шлюбу - відповідачі по справі, всі вони в установленому
законом порядку прийняли спадщину.
Після смерті ОСОБА_4. залишилось спадкове майно, що
складається з 1/2 частини квартири № АДРЕСА_1 в м. Донецьку, 1/2
частини автомобіля ВАЗ - 21063 державний номер НОМЕР_1, 1/2
частини автопричепу "Зубрьонок", 1/2 частини жилого будинку №
АДРЕСА_2 Великоновоселківського району Донецької області із
земельною ділянкою розміром 0,53 га.
Їй, як дружині померлого 1/2 частина зазначеного майна
належить на праві особистої власності, оскільки майно придбане
ними за спільні сумісні кошти в період шлюбу, квартира
приватизована ними в рівних частках.
Посилаючись на те, що її загальна частка у спірному майні
складає 4/6 частини, вона проживає у спірній квартирі, відповідачі
забезпечені житлом, мешкають в інших містах, спільне користування
квартирою неможливо, позивачка просила у порядку поділу спадкового
майна виділити їй у власність квартиру № АДРЕСА_1 в м. Донецьку та
жилий будинок № АДРЕСА_2, а за відповідачами визнати право
власності на автомобіль з автопричепом, різницю у вартості часток
стягнути з неї на користь відповідачів.
У травні 2003 року відповідачі пред'явили до ОСОБА_1.
зустрічний позов про поділ спадкового майна, посилаючись на те, що
нею зазначено не все спадкове майно, просили включити в поділ
майна гараж, розташований в ГБК "Ракета", 1/2 частину земельної
ділянки в АДРЕСА_3, 1/2 частину вуликів з 12 бджолосімей з
пасічним обладнанням та визнати за ними право власності на 1/3
частину квартири № АДРЕСА_1 в м. Донецьку, автомобіль ВАЗ - 21063
з автопричепом, гараж, за відповідачкою право власності на решту
майна.
В подальшому ОСОБА_2. відмовився від заявлених ним зустрічних
позовних вимог і просив визнати за ним і ОСОБА_3. право власності
в порядку спадкування тільки на 1/3 частину спірної квартири.
Ухвалою Київського районного суду м. Донецька від 6 вересня
2004 року провадження в справі за зустрічним позовом ОСОБА_2.,
ОСОБА_3. до ОСОБА_1. про поділ спадкового майна закрито.
Рішенням Київського районного суду м. Донецька від 28 вересня
2004 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Донецької
області від 14 лютого 2005 року, проведено поділ спадкового
майна - визнано за ОСОБА_1. право власності на 1/2 частку
квартири №АДРЕСА_1 в м. Донецьку вартістю 57815 грн.; жилий
будинок № АДРЕСА_2 Великоновоселківського району Донецької області
з земельною ділянкою 0,53 га, вартістю 16143 грн.; автомобіль ВАЗ
21063, 1988 р. випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, вартістю 8771
грн.; автопричеп МАЗ 8114 "Зубрьонок", реєстраційний номер
НОМЕР_2, вартістю 411 грн.; гаражний бокс НОМЕР_3 в АГК
"Ракета-2", вартістю 2177 грн., 12 бджолиних сімей з вуликами та
обладнанням, вартістю 1614 грн. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь
ОСОБА_2. 19288 грн. 30 коп. компенсації вартості 1/6 частки
квартири №АДРЕСА_1 в м. Донецьку. Стягнуто з ОСОБА_1. на користь
ОСОБА_3. 19288 грн. 30 коп. компенсації вартості 1/6 частки
квартири № АДРЕСА_1 в м. Донецьку.
В касаційній скарзі ОСОБА_2., ОСОБА_3. просять скасувати
судові рішення, посилаючись на порушення судом норм матеріального
і процесуального закону і постановити нове, яким визнати за ними
право власності на 1/3 частину спірної квартири, решту майна
передати позивачці.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст. ст. 202, 203 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги
цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши
обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального
права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини. які мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Проте зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.
Відповідно до ст. 5 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) суд
приступає до розгляду цивільної справи за заявою особи, яка
звертається за захистом своїх прав або в охоронюваних законом
інтересів.
При цьому відповідно до ст. ст. 103, 203 ЦПК (1963 року)
визначення підстав і предмету позову належить виключно позивачу і
суд сам за власною ініціативою їх змінити не може.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою в перелік
спадкового майна, що підлягає поділу, було включено лише 1/2
частину квартири, 1/2 частину автомобіля ВАЗ, 1/2 частину
автопричепу "Зубрьонок" та 1/2 частину жилого будинку № АДРЕСА_2,
щодо решти майна, яке виділено судом їй у власність вимоги нею не
заявлялись, це майно було предметом зустрічних позовних вимог.
Не дивлячись на те, що ухвалою суду від 6 вересня 2004 року
провадження в справі в частині зустрічних позовних вимог закрито
(а.с. 142), судом вони розглянуті по суті.
Згідно зі ст. 562 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року) при
недосягненні згоди між спадкоємцями, поділ спадкового майна
проводиться судовим порядком відповідно до часток належних кожному
з спадкоємців за законом або заповітом.
У випадках, коли не можна зробити розподіл майна на рівні
частки в натурі, спадкоємець, що отримав більшу частину майна в
натурі, сплачує іншим спадкоємцям грошову компенсацію.
Однак, виділивши все майно у власність позивачці, і не
навівши будь-яких доводів щодо такого рішення, суд на порушення
зазначених вимог стягнув на користь відповідачів лише компенсацію
вартості їх 1/6 частки в квартирі.
На порушення вимог ст. ст. 15, 30, 40, 62, 202, 203 ЦПК
України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) суд належним чином не з'ясував
перелік спадкового майна, щодо якого виник спір, частку кожного з
спадкоємців в спадковому майні, не перевірив доводів позивачки і
заперечень відповідачів, наданим доказам не дав правової оцінки.
Указані порушення закону залишились поза увагою і суду
апеляційної інстанції.
За таких обставин постановлені в справі судові рішення
підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Підлягає скасуванню й ухвала суду про закриття провадження у
справі в частині зустрічних позовних вимог, як постановлена з
порушенням вимог процесуального закону.
Приймаючи відмову ОСОБА_2. від позову та закриваючи
провадження у справі, суд не звернув уваги на те, що зустрічний
позов пред'явлено і ОСОБА_3. (а.с. 28-29). Проте як в поданій
заяві (а.с. 141), так і в судовому засіданні (а.с. 140) відповідач
ОСОБА_2. зазначав, що відмовляється лише від своїх позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 335, 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду
України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Донецька від 28 вересня
2004 року, ухвалу цього ж суду від 6 вересня 2004 року та ухвалу
апеляційного суду Донецької області від 14 лютого 2005 року
скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Н.П.Лященко
Судді: А.В. Костенко
П.В. Панталієнко
М.П. Пшонка
Ю.Г.Тітов