У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Яреми А.Г.,
суддів:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л., -
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
Сакських теплових мереж про відшкодування шкоди,
в с т а н о в и л а:
У жовтні 2001 року ОСОБА_1звернувся в суд із позовом до
Сакських теплових мереж про відшкодування шкоди, заподіяної
ушкодженням здоров'я.
Зазначав, що 22 січня 2001 року, у робочий час, за
розпорядженням старшого майстра, він надавав допомогу у похованні
дружини ОСОБА_2 і при піднятті великого мерзлого кому лопатою,
отримав травму руки.
Посилаючись на те, що ним понесені витрати на лікування, а
відповідач відмовився компенсувати понесені ним витрати, просив
стягнути на його користь 634 грн. на відшкодування завданої
матеріальної шкоди та 1 500 грн. - на відшкодування завданої
моральної шкоди.
У послідуючому позивач доповнив заявлені ним позовні вимоги і
посилаючись на те, що IНФОРМАЦIЯ_1 відповідач визнав зазначений
нещасний випадок невиробничим і оформив акт форми НТ, просив
визнати нещасний випадок, який стався з ним 22 січня 2001 року
виробничим.
Рішенням Сакського міського суду Автономної Республіки Крим
від 3 квітня 2002 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені: акт
форми НТ від IНФОРМАЦIЯ_1 скасований, нещасний випадок, який
стався з позивачем 22 січня 2001 року, визнаний виробничим, з
відповідача на його користь стягнуто 634 грн. 45 коп. на
відшкодування завданої матеріальної шкоди та 3 000 грн. - на
відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15
липня 2002 року рішення Сакського міського суду Автономної
Республіки Крим від 3 квітня 2002 року в частині задоволення
позовних вимог про скасування акту форми НТ від IНФОРМАЦIЯ_1 та
визнання нещасного випадку, виробничим, скасовано та ухвалено нове
про відмову у задоволенні позовних вимог, в решті - рішення суду
першої інстанції залишено без зміни.
У касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення суду
апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої
інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм
матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких
підстав.
Відповідно до ст. 202 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року)
рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.
Пленум Верховного Суду України в п. 1 постанови від 29 грудня
1976 року N 11 "Про судове рішення" ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
роз'яснив, що
рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного
процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини,
вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що
підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх
відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини,
або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлення обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Судами встановлено, що 22 січня 2001 року, в робочий час,
ОСОБА_1, за вказівкою старшого майстра ОСОБА_2, надавав допомогу у
похованні дружини старшого майстра і при піднятті мерзлого грунту
отримав травму руки.
Рішенням комісії по розслідуванню нещасного випадку від
IНФОРМАЦIЯ_1, зазначений нещасний випадок, визнаний невиробничим,
за результатами розслідування обставин нещасного випадку складений
акт форми НТ.
Відповідно до ч. 2 п. 2 Положення про розслідування та облік
нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на
підприємствах, установах, організаціях від 10 серпня 1993 року №
623 ( 623-93-п ) (623-93-п)
(із внесеними змінами від 17 червня 1998 року №
923 ( 923-98-п ) (923-98-п)
) за наслідками розслідування нещасного випадку
складається відповідний акт Н-1 та беруться на облік нещасні
випадки, які сталися з працівниками під час знаходження на
робочому місці, на території підприємства або в іншому місці
роботи, на протязі робочого дня, а також за дорученням власника в
неробочий час, під час відпустки, у вихідні та святкові дні.
Обгрунтовуючи позовні вимоги ОСОБА_1зазначав, що нещасний
випадок, який стався з ним 22 січня 2001 року, є виробничим.
У порушення вимог статей 202-1, 203 ЦПК України (1963
( 1501-06 ) (1501-06)
року) ці доводи позивача судами належним чином не
перевірені, факти, які необхідні для вирішення даного спору не
з'ясовані.
Покладаючи на відповідача обов'язок по відшкодуванню
понесених позивачем матеріальних витрат на медичну допомогу, суд
першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд,
виходив з того, що відповідач несе відповідальність за шкоду,
заподіяну позивачу, а тому зобов'язаний відшкодувати понесені
витрати на лікування у розмірі 634 грн. 45 коп.
При цьому, в порушення вимог ст. 455 ЦК України (1963
( 1540-06 ) (1540-06)
року) суд не перевірив наявність правових підстав для
покладення на відповідача відповідальності по відшкодуванню таких
витрат, не з'ясував чи потребував позивач додаткових витрат на
медичну допомогу та чи дійсно ним понесені такі витрати у розмірі
634 грн.
Крім того, стягуючи з відповідача на користь позивача 3 000
грн. на відшкодування завданої моральної шкоди, суди не врахували,
що відповідно до ч. 1 ст. 440-1 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року)
моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації
діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права,
відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе,
що моральна шкода заподіяна не з її вини, а також не зазначив у
рішенні наявність таких підстав для покладення на відповідача
відповідальності по відшкодуванню завданої моральної шкоди.
Апеляційний суд помилки, допущені судом першої інстанції, не
виправив, частково скасувавши рішення суду першої інстанції
допустив суттєві суперечності, - зробивши висновок про відсутність
вини відповідача у заподіянні позивачеві шкоди, поклав на нього
відповідальність по її відшкодуванню.
За таких обставин ухвалені судові рішення не можна визнати
законними і обгрунтованими.
Враховуючи, що суди першої та апеляційної інстанцій порушили
вимоги норм матеріального та процесуального права, що призвело до
неправильного вирішення справи, відповідно до ч. 2 ст. 338 ЦПК
України ( 1618-15 ) (1618-15)
судові рішення підлягають скасуванню з
передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 336, ч. 2 ст. 338, п. 2 ч. 1 ст. 344
ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних
справах Верховного Суду України,
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Сакського міського суду Автономної Республіки Крим
від 3 квітня 2002 року та рішення Апеляційного суду Автономної
Республіки Крим від 15 липня 2002 року скасувати, а справу
направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
А.Г. Ярема
Судді:
Є.Ф. Левченко
Л.М. Лихута
Л.I. Охрімчук
Ю.Л. Сенін