Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду

України в складі:

головуючого

Патрюка М.В.

суддів:

Пшонки М.П., Романюка Я.М.,

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про проведення перезахоронення своїх покійних родичів із земельної ділянки колишніх гаражів Ворохтянського лісокомбінату с. Татарів на сільський цвинтар с. Татарів Яремчанської міської ради та відшкодування моральної шкоди; до Татарівської сільської ради Яремчанського району Iвано-Франківської області (далі - Татарівської сільської ради) про зупинення проведення поховань на земельній ділянці колишніх гаражів Ворохтянського лісокомбінату с. Татарів; до Татарівської сільської ради, управління містобудування та архітектури Iвано-Франківської обласної державної адміністрації про визнання незаконним рішення п'ятої сесії Татарівської сільської ради від 3 липня 2003 року в частині затвердження генерального плану забудови території с. Татарів, про визнання незаконним рішення архітектурно-містобудівельної ради управління містобудування та архітектури Iвано-Франківської обласної державної адміністрації від 13 березня 2003 року в частині погодження генерального плану забудови території с. Татарів Яремчанського району Iвано-Франківської області, визнання незаконним генерального плану забудови території с. Татарів Яремчанського району Iвано-Франківської області, розробленого Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст "Діпроміст" в 2002 році в частині визнання самовільно облаштованого цвинтаря на території колишніх гаражів Ворохтянського лісокомбінату с. Татарів як існуючого, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу апеляційного суду Iвано-Франківської області від 28 травня 2004 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що вони є власниками житлових будинків у с. Татарів, поруч з якими в порушення санітарних норм розташовано цвинтар, на якому похоронені родичі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та інших жителів села. Діями відповідачів створена загроза життю та здоров'ю позивачів та членів їх сімей, заподіяна моральна шкода. Просили стягнути з кожного в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн. та провести перезахоронення. Також, уточнивши позовні вимоги, просили Татарівську сільську раду зупинити проведення захоронень на земельній ділянці колишніх гаражів Ворохтянського лісокомбінату, визнати незаконним рішення п'ятої сесії Татарівської сільської ради від 3 липня 2003 року в частині затвердження генерального плану забудови території с. Татарів, визнати незаконним рішення архітектурно-містобудівельної ради управління містобудування та архітектури Iвано-Франківської обласної державної адміністрації від 13 березня 2003 року в частині погодження генерального плану забудови території с. Татарів Яремчанської району Iвано-Франківської області, визнати незаконним генеральний план забудови території с. Татарів Яремчанського району Iвано-Франківської області, розроблений Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст "Дніпроміст" в 2002 році в частині визнання самовільно облаштованого кладовища на території колишніх гаражів Ворохтянського лісокомбінату як існуючого та стягнути з Татарівської сільської ради, управління містобудування та архітектури Iвано-Франківської обласної державної адміністрації в рахунок відшкодування моральної шкоди 100000 грн. по 50000 грн. з кожного.

ОСОБА_2 протягом розгляду справи від позовних вимог відмовився.

Рішенням Верховинського районного суду Iвано-Франківської області від 26 грудня 2003 року позов задоволено частково. Визнано незаконним рішення п'ятої сесії Татарівської сільської ради Яремчанської міської ради Iвано-Франківської області від 3 липня 2003 року в частині затвердження генерального плану забудови території с. Татарів. Визнано незаконним генеральний план забудови території с. Татарів Яремчанської міської ради Iвано-Франківської області, розроблений Українським державним науково-дослідним інститутом проектування міст "Дніпроміст" в 2002 році в частині визнання самовільно облаштованого кладовища на території колишніх гаражів Ворохтянського лісокомбінату як існуючого. Визнано незаконним рішення архітектурно-містобудівельної ради управління містобудування та архітектури Iвано-Франківської обласної державної адміністрації від 13 березня 2003 року в частині погодження генерального плану забудови території с. Татарів Яремчанської міської ради Iвано-Франківської області і рекомендації сільській раді винести на розгляд та затвердження сесією сільської ради. Зобов'язано Татарівську сільську раду закрити новооблаштоване кладовище на території гаражів. Стягнуто з Татарівської сільської ради Яремчаснського району Iвано-Франківської області на користь ОСОБА_1 459 грн. 45 коп. сплаченого державного мита, 150 грн. за надання юридичної допомоги. Стягнуто з Татарівської сільської ради Яремчанського району Iвано-Франківської області на користь ОСОБА_1 25000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди. В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Iвано-Франківської області від 28 травня 2004 року рішення Верховинського районного суду від 26 грудня 2003 року змінено. В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Татарівської сільської ради моральної шкоди відмовлено. Стягнуто з Татарівської сільської ради на користь ОСОБА_1 100 грн. витрат по оплаті допомоги адвоката та 51 грн. сплаченого державного мита, в решті рішення залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування ухвали апеляційного суду та залишення в силі рішення суду першої інстанції з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалено з додержанням судами норм матеріального та процесуального права і доводи скарг їх висновків не спростовують.

Доводи касаційної скарги про те, що розгляд справи та постановлення рішення проведено з порушенням норм матеріального та процесуального права є необгрунтованими, оскільки суперечать фактичним обставинам справи.

Відсутні і передбачені ст. 338 ЦПК України (1618-15) підстави для обов'язкового скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 337 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Iвано-Франківської області від 28 травня 2004 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.