Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

суддів: Григор'євої Л.I.,

Балюка М.I., Барсукової В.М., -

розглянувши у попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора Малиновського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2; третя особа - П'ята Одеська державна нотаріальна контора про визнання недійсними заповіту, договору дарування та визнання права власності, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2007 року,

встановила:

У листопаді 2001 року прокурор Iллічівського району м. Одеси в інтересах ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання частково недійсним заповіту та договору дарування. З таким же позовом звернувся до суду і прокурор Малиновського району м. Одеси. Справи були об'єднані в одне провадження. Після уточнення позовних вимог прокуратура просила на підставі ст. 55 ЦК Української РСР (1540-06) визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 та посвідчений П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 27 квітня 1995 року, яким ОСОБА_3 заповів ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності S частину квартири АДРЕСА_1, а також визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на зазначену частину квартири, видане П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 30 червня 2000 року ОСОБА_2, мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок віку та хвороби ОСОБА_3 на час складання заповіту не розумів значення своїх дій. Також прокуратура просила на підставі ст. 55 ЦК Української РСР (1540-06) визнати недійсним договір дарування іншої S частини тієї ж самої квартири, укладений ОСОБА_1 і посвідчений П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою

21 лютого 2001 року на користь ОСОБА_2 з тих підстав, що на час укладання договору ОСОБА_1 за своїм станом і не могла розуміти своїх дій, внаслідок чого в 2002 року вона була визнана судом недієздатною. Також прокуратура просила визнати право власності ОСОБА_1 на спірну квартиру.

Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 22 червня 2007 року позов задоволено частково. Визнано недійсними заповіт ОСОБА_3, завірений П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою

24 квітня 1995 року за № 2-3668; свідоцтво про право на спадщину, видане П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 30 червня 2000 року на ім'я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1; договір дарування S частини квартири АДРЕСА_1, від 21 лютого 2001 року № 3-410 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2007 року рішення Малиновського районного суду від 22 червня 2007 року змінено. Визнано недійсними заповіт ОСОБА_3, завірений П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 24 квітня 1995 року за № 2-3668; свідоцтво про право на спадщину, видане П'ятою Одеською державною нотаріальною конторою 30 червня 2000 року

на ім'я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1; договір дарування S частини квартири АДРЕСА_1, від 21 лютого 2001 року № 3-410 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Повернуто у власність ОСОБА_1 S частину квартири АДРЕСА_1.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати зазначені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами матеріального права та порушення норм процесуального права.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Оскільки доводи касаційної скарги та матеріали справи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права або порушення норм процесуального права, а отже, відсутні передбачені ст. ст. 338 - 341 ЦПК України (1618-15) підстави для скасування вказаних судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 10 жовтня 2007 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.