Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

головуючого судді: Мороз Л.Л.,

суддів: Горбатюка С.А.,

Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку письмового розгляду касаційні скарги Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 року та ОСОБА_2 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20.02.2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 року у справі за позовом Заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області до Відділу державної реєстрації юридичних та фізичних осіб - підприємців реєстраційної служби Києво-Святошинського районого управління юстиції Київської області, треті особи: Державний реєстратор Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ангрофірма "Рубежівська", Агрофірма "Прогрес", про визнання дій неправомірними та визнання державної реєстрації недійсною,

Заступник прокурора Києво-Святошинського району Київської області звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

- визнати неправомірними дії Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська";

- визнати недійсною державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" № 13391230000001763 від 27.09.2005 р. та скасувати запис про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" ( код ЄДРПУ 00849327).

Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 20.02.2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано дії Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області стосовно реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" неправомірними; Визнано недійсною державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" № 13391230000001763 від 27.09.2005 р. та скасувати запис про державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" (код ЄДРПУ 00849327).

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 року постанову Святошинського районного суду міста Києва від 20.02.2015 року скасовано. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги заступника прокурора Києво-Святошинського району Київської області - задоволено частково. Визнано протиправною державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" № 13391230000001763 від 27.09.2005 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_2 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів та залишити позов без розгляду.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу у якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення судів та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області підлягає частковому задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_2 - залишенню без задоволення з таких підстав.

Як встановлено, 27.09.2005 року державним реєстратором Києво-Святошинської РДА Кочиною Т.О. проведено державну реєстрацію ТОВ "Агрофірма "Рубежівська".

Прокурор звернувся з позовом, у якому просив:

- визнати дії Києво-Святошинсьої державної адміністрації Київської області стосовно реєстрації ТОВ "Агрофірма "Рубежівська" неправомірними;

- визнати недійсною державну реєстрацію ТОВ "Агрофірма "Рубежівська" № 13391230000001763 від 27.09.2005 року та скасувати запис про державну реєстрацію ТОВ "Агрофірма "Рубежвська".

07 жовтня 2014 року, за клопотанням позивача, судом першої інстанції змінено первинного відповідача по справі: державного реєстратора Києво-Святошинської районної державної адміністрації на Відділ державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, як належного відповідача.

Проте, відповідно до статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач - суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача.

При цьому, частиною третьою статті 48 КАС встановлено, що здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).

За змістом статті 80 Цивільного кодексу України саме юридична особа, наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Проте, відділ державної реєстрації юридичних та фізичних осіб-підприємців реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області не є юридичною особою, тому не має процесуальної дієздатності та не може бути стороною у справі.

Також, суд першої інстанції визнав неправомірними дії Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області щодо реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська", а суд апеляційної інстанції, прийнявши нове рішення у справі, визнав протиправною державну реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Рубежівська" № 13391230000001763 від 27.09.2005 року.

Як встановлено, зазначену реєстрацію здійснено державним реєстратором Києво-Святошинської РДА.

Проте, Києво-Святошинську РДА, стосовно дій якої фактично винесено рішення, до складу відповідачів залучено не було.

Крім того, відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру", який був чинним на час звернення до суду, у разі відхилення протесту або ухилення від його розгляду прокурор може звернутися з заявою до суду про визнання акта незаконним. Заяву до суду може бути подано протягом п'ятнадцяти днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду. Подача такої заяви зупиняє дію правового акта.

Тобто для органів прокуратури у разі відмови у задоволенні протесту на оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування, застосовується спеціально передбачений Законом України "Про прокуратуру" (1697-18) строк звернення до суду з відповідним позовом, а саме протягом 15 днів з моменту одержання повідомлення про відхилення протесту або закінчення передбаченого законом строку для його розгляду.

Позивач 05.03.2012 року вніс протест на дії державного реєстратора щодо включення 06.10.2004 р. відомостей про КСП "Агрофірма "Рубежівська" до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб - підприємців, згідно з ч. 3 ст. 21 Закону відповідач повинен був розглянути протест у 10-денний строк після його надходження та в цей же строк повідомити прокурора.

Відтак, після закінчення 10-денного строку для розгляду протесту, тобто після 16.03.2012, прокурор повинен був звернутися до суду протягом 15 днів з моменту закінчення передбаченого законом строку для його розгляду, тобто до 31.03.2012 року.

Проте, до суду позов подано лише 17.07.2012 року, тобто з пропуском 15-денного строку встановленого законом.

Отже, у цьому випадку оскільки протест прокурора не був розглянутий протягом встановленого Законом України "Про прокуратуру" (1697-18) десятиденного терміну, то строк звернення до суду з відповідним позовом слід було обчислювати з наступного дня після настання першої події, а саме - закінчення строку його розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Отже, суду необхідно також перевірити наявність чи відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Частинами 4 та 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Судами попередніх інстанцій не було враховано всіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена бути не може з таких підстав.

Під час розгляду справи колегія суддів, дослідивши матеріали справи та вивчивши усі фактичні обставини, дійшла висновку, що ОСОБА_2 не є ні стороною у справі, ні особою, яка бере участь у справі. Крім того, в оскаржених судових рішеннях суд не вирішував питання про права, свободи, інтереси чи обов'язки безпосередньо заявника.

Відповідно до частини 1статті 211 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку судові рішення суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також судові рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, в силу положень частини 1статті 211 КАС України, касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена бути не може.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

Касаційну скаргу Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області задовольнити частково, а касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Святошинського районного суду м. Києва від 20.02.2015 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2015 року у цій справі скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.