У Х В А Л А
IМЕНЕМ УКРАЇНИ
4 жовтня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого: Панталієнка П.В.,
суддів: Патрюка М.В.,
Прокопчука Ю.В.,
Пшонки М.П.,
Тітова Ю.Г.,
розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до
товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-бюро" (далі -
товариство), ОСОБА_2 про визнання позивача таким, що вибув з
учасників товариства, стягнення вартості майна,
в с т а н о в и л а :
У серпні 2000 року позивач звернувся в суд із зазначеним
позовом.
Указував, що він разом із відповідачем є учасником
товариства, зареєстрованого виконавчим комітетом Ворошиловської
районної ради м. Донецька 10 червня 1998 року .
Відповідно до Статуту товариства вони сформували статутний
фонд в розмірі 28500 грн. шляхом внесення майна. Особисто
позивачем було внесено оргтехніки на суму 14250 грн., а саме:
комп'ютер "Toshіba T-750 CDM" вартістю 6750 грн., лазерний принтер
"HP LaserJet 5 Sі" вартістю 5500 грн., сканер "HP LaserJet 6100с"
вартістю 1500 грн., телефакс "Panasonіc KX-130" вартістю 500 грн.
У липні 2000 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про вихід із
числа учасників товариств, повернення внесеного в статутний фонд
майна або виплату належної йому частини статутного фонду у випадку
відсутності майна. ОСОБА_2 у задоволенні заяви відмовив,
посилаючись на ст. 54 Закону України "Про господарські товариства"
( 1576-12 ) (1576-12)
(далі - Закон) та на відсутність майна про повернення
якого просив позивач.
Уточнивши позовні вимоги, позивач, вважаючи такі дії
відповідача неправомірними, просив суд про задоволення позовних
вимог з підстав передбачених ст. 6, 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, ст.
ст. 54, 59, 61 Закону.
Справа розглядалася судами неодноразово.
Останнім Рішенням Ворошилівського районного суду м. Донецька
від 14 жовтня 2002 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного
суду Донецької області від 23 жовтня 2003 року, позов ОСОБА_1
задоволено. Позивача визнано таким, що вибув з числа учасників ТОВ
"Універсал-бюро". З ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто 14250 грн.
вартості майна, 142 грн. 50 коп. державного мита та 700 грн.
витрат по оплаті послуг адвоката.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказані судові
рішення, посилаючись на порушення судами норм процесуального
права.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши
матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи колегія
суддів Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України
вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 з
підстав, передбачених ст. 440 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
та ст. 54
Закону, та апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої
інстанції без зміни, виходили з того, що діями ОСОБА_2 ОСОБА_1
спричинено майнову шкоду в розмірі вартості майна внесено останнім
до статутного фонду товариства, можливість отримання якого
втрачена.
З такими висновками судів погодитися не можна, виходячи з
наступного.
Вирішуючи спір суди так і не з'ясували характер
правовідносин, між ким вони виникли та якими нормами закону
врегульовані. Це призвело до неправильного застосування норм
матеріального права і невірного вирішення спору.
Так, із позовної заяви та пояснень позивача у судових
засіданнях вбачається, що спір виник у зв'язку з реалізацією
позивачем бажання вийти з товариства і отримати належну йому
частку. Ці правовідносини врегульовані ст. 54 Закону. Застосування
до цих правовідносин ст. 440 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, яка
врегульовує вирішення питань про відшкодування заподіяної шкоди є
безпідставним і неправильним.
Окрім того, не встановлено вартість майна товариства та не
визначено в грошовому еквіваленті частки позивача в ньому станом
на час його виходу з товариства (час подачі заяви), керуючись
даними звіту за цей рік. Виходячи зі змісту ст. 54 Закону належну
позивачеві частку має виплатити товариство, а не його директор
особисто.
Оскільки спір вирішено із неправильним застосуванням норм
матеріального та порушенням норм процесуального права, то
постановлені в справі судові рішення підлягають скасуванню з
направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. 336 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів
Судової палати в цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Ворошилівського районного суду м. Донецька від 14
жовтня 2002 року, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від
23 жовтня 2003 року скасувати, а справу направити на новий розгляд
до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: П.В. Панталієнко
судді: М.В. Патрюк
Ю.В. Прокопчук
М.П. Пшонка
Ю.Г. Тітов