Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

Яреми А.Г.,

Лихути Л.М.,

Левченка Є.Ф.,

Охрімчук Л.I., Романюка Я.М.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Кримської філії спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст", відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання недійними проведених виконавчих дій, визнання недійсними публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 20 січня 2004 р.,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2003 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до Кримської філії спеціалізованого державного підприємства "Укрспецюст", відділу державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції, ОСОБА_3 про визнання недійними проведених виконавчих дій, визнання недійсними публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно. Позовні вимоги обгрунтовували тим, що 18 червня 2002 р. були проведені прилюдні торги по реалізації 1/4 частини квартири, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1, в порядку виконання вироку Ялтинського міського суду від 15 грудня 1999 р.

Посилаючись на те, що в процесі реалізації частка квартири не була виділена в натурі, оскільки квартира належить на праві спільної власності ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та йому, ОСОБА_1, а також на те, що державним виконавцем були порушені вимоги закону при підготовці та проведенні прилюдних торгів, просили визнати результати прилюдних торгів по реалізації частки його квартири недійсними, а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на придбану частку квартири, видане ОСОБА_3.

Рішенням Ялтинського міського суду автономної Республіки Крим від 19 серпня 2003 р. у задоволенні позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 20 січня 2004 р. рішення суду першої інстанції скасовано, позов задоволено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно, з порушенням норм матеріального права, скасував рішення суду першої інстанції. Просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції установив, що з ОСОБА_1 на користь державної податкової інспекції у м. Ялті на підставі вироку від 15 грудня 1999 р. підлягало стягненню 15 716 грн. 16 коп. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не скористався правом на добровільне виконання вироку суду, відділом державної виконавчої служби Ялтинського міського управління юстиції 2 січня 2000 р. було відкрито виконавче провадження, про що йому було направлено відповідне повідомлення.

22 вересня 2000 р. був накладений арешт на 1/4 квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на праві приватної власності, а 18 жовтня 2000 р. складений акт опису та арешту цієї частини квартири.

Згідно з висновком експертизи від 21 грудня 2001 р. № 0139, проведеної на підставі постанови Ялтинського відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в АР Крим від 19 жовтня 2000 р., виділення відокремленої частини квартири з окремим входом з квартири технічно неможливо, а тому цією ж експертизою встановлено можливий порядок користування квартирою. Також була установлена дійсна ринкова вартість частини квартири в розмірі 8300 грн. Про результати експертизи ОСОБА_1 був повідомлений листом від 16 січня 2002 р.

Згідно з договором між СДП "Укрспецюст" та ВДВС м. Ялті, зазначена частина квартири була передана для реалізації на прилюдний торгах, процедура підготовки та проведення яких відповідала вимогами Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , а також Iнструкції про проведення виконавчих дій.

Після проведення 18 червня 2002 р. повторних прилюдних торгів 1/4 частки квартири, що розташована за адресою АДРЕСА_1, переможцем визнана ОСОБА_3, про що укладено протокол НОМЕР_1, акт про проведення прилюдних торгів від 27 червня 2002 р., яким засвідчено, що ОСОБА_3 придбала з прилюдних торгів 1/4 квартири АДРЕСА_1 та кошти в сумі 6110 грн. перерахувала згідно прибутковому ордеру НОМЕР_2, а 12 липня 2002 р. державним нотаріусом їй видано свідоцтво про право власності на зазначену частину квартири НОМЕР_3. Дане свідоцтво зареєстровано в БТI 16 липня 2002 р.

Відмовляючи ОСОБА_1, ОСОБА_2 у задоволенні позову про визнання недійними проведених виконавчих дій, визнання недійсними публічних торгів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно, суд першої інстанції правильно виходив з того, що прилюдні торги з реалізації частини квартири на прилюдних торгах відбулись з дотриманням вимог закону, реалізована була ідеальна частка квартири, а тому підстав для визнання недійсним свідоцтва про право власності на майно немає.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції послався на ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" (606-14) , згідно з якою у випадках, коли боржник володіє майном спільно з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням державного виконавця. Оскільки державний виконавець вимог закону про виділення реальної долі боржника не звертався, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прилюдні торги проведенні з порушенням закону та їх треба визнати недійсними.

Проте цей висновок суду апеляційної інстанції зроблений з порушенням норм матеріального права.

Так, судом першої інстанції установлено, що згідно з висновком експертизи від 21 грудня 2001 р. № 0139, проведеної на підставі постанови Ялтинського відділу державної виконавчої служби Головного управління1 юстиції в АР Крим від 19 жовтня 2000 р., виділення відокремленої частини квартири АДРЕСА_1 з окремим входом з квартири технічно неможливо, цією ж експертизою встановлено можливий порядок користування квартирою.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 р. № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" (v0007700-91) , якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями квартири. Такий позов був заявлений переможцем прилюдних торгів з реалізації частки квартири, покупцем спірної частки квартири, ОСОБА_3.

Що стосується умов, за якими договір купівлі-продажу частки квартири, укладений внаслідок проведення прилюдних торгів, може бути визнаний недійсним, то враховуючи правову природу зазначеного договору, він може бути визнаний недійсним відповідно до ст. 48 ЦК України 1963 (1540-06) р. лише з посиланням на відповідну норму закону, яка була порушена під час його укладання. Саме на підставі ст. 48 ЦК України 1963 (1540-06) р. позивач ОСОБА_1 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу частки квартири з прилюдних торгів, не довівши при цьому, які вимоги закону були порушені під час підготовки та проведення прилюдних торгів.

Під час розгляду справи судом також не було виявлено, яким вимогам закону не відповідає оспорюваний ним договір купівлі-продажу. Не знайдено таких підстав й судом апеляційної інстанції, а тому колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що апеляційний суд скасував рішення суду першої інстанції безпідставно.

Оскільки судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне та обгрунтоване рішення суду першої інстанції, то колегія суддів вважає за необхідне його скасувати, залишивши рішення суду першої інстанції в силі.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Апеляційного суду Автономної республіки Крим від 20 січня 2004 р. скасувати.

Рішення Ялтинського міського суду від 19 серпня 2003 р. залишити в силі.

Ухвала оскарженню не підлягає.