У Х В А Л А
Iменем України
27 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого
Лященко Н.П.,
суддів:
Костенка А.В.,
Пшонки М.П.,
Прокопчука Ю.В.,
Тітова Ю.Г.,
розглянувши справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до управління
житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради,
ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання свідоцтва про право власності на
гараж і договорів купівлі-продажу недійсними; за зустрічним
позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про усунення перешкод у
користуванні власністю та відшкодування моральної шкоди,
в с т а н о в и л а:
У березні 2003 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. пред'явили в суді
позов до ОСОБА_3. про усунення перешкод в користуванні власністю
та визнання недійсним рішення виконкому.
Зазначали, що вони є власниками житлових будинків НОМЕР_1 і
№АДРЕСА_1 в м. Одесі.
На території земельної ділянки поблизу їх будинків був
розташований металевий гараж, яким користувався ОСОБА_5. згідно
рішення виконавчого комітету Київської районної ради народних
депутатів м. Одеси НОМЕР_3.
2 лютого 1999 року ОСОБА_5 було видано свідоцтво про право
власності на цей гараж, який він в подальшому продав відповідачу.
Позивачі зазначали, що ОСОБА_3. провів реконструкцію гаража
і самовільно побудував павільйон-магазин з продажу автозапчастин з
порушенням будівельних норм.
Посилаючись на те, що відповідач проводить в гаражі ремонт
автотранспортних засобів, чим погіршує їхні умови проживання,
позивачі просили задовольнити позов - зобов'язати відповідача
знести самовільно збудоване приміщення магазину.
Заперечуючи проти позову ОСОБА_3. пред'явив зустрічний позов
до ОСОБА_1. та ОСОБА_2. про усунення перешкод у користуванні
власністю та відшкодування моральної шкоди.
Зазначав, що на підставі договору купівлі-продажу від 7
червня 2001 року він придбав у ОСОБА_4. кам'яний гараж по АДРЕСА_1
в м. Одесі.
Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради НОМЕР_2
йому надано дозвіл на реконструкцію павільйону-магазину на
земельній ділянці площею 0,0116 га, яка в установленому законом
порядку передана йому у користування.
Отримавши всі відповідні дозволи та погодження він провів
реконструкцію гаража передбачену проектом.
Посилаючись на те, що відповідачі чинять перешкоди у
користуванні власністю, ОСОБА_3. просив задовольнити позов.
В лютому 2005 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2. доповнили свої
позовні вимоги - пред'явили позов до ОСОБА_3., ОСОБА_4.,Управління
житлового господарства про визнання недійсним свідоцтва про право
власності на гараж № НОМЕР_3 на ім'я ОСОБА_5., посилаючись на те,
що видано його в порушення вимог закону, визнати недійсними
договори купівлі-продажу гаража, укладені 13 березня 1999 р. між
ОСОБА_5. та ОСОБА_4. та 7 червня 2001р. між ОСОБА_4. та ОСОБА_3.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 березня
2005 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Одеської
області від 14 червня 2005 року, позов ОСОБА_1. та ОСОБА_2.
задоволено; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3. відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_3. просить скасувати постановлені
судові рішення, посилаючись на порушення судом норм процесуального
права, і справу направити на новий розгляд до суду першої
інстанції.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1. та ОСОБА_2., суд
виходив з того, що вони як власники житлових будинків НОМЕР_1 і
№АДРЕСА_1 в м. Одесі відповідно до ст. 48 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
можуть вимагати усунення будь-яких порушень
своїх прав.
Проте з такими висновками погодитися не можна, оскільки суд
дійшов їх з порушенням вимог ст. ст. 15, 30, 40, 62, 202 ЦПК
України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) без повного і всебічного
з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін в
даних правовідносинах, належної правової оцінки зібраних доказів,
з порушенням норм матеріального права.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року) усяка
заінтересована особа вправі в порядку, встановленому законом,
звернутись до суду за захистом порушеного або оспорюваного права
чи охоронюваного законом інтересу.
З матеріалів справи вбачається, що ні ОСОБА_1., ні ОСОБА_2.
не є сторонами в оспорюваних ними угодах, яким чином вони
торкаються їх прав, суд в рішенні не зазначив.
Крім того, визнаючи договори купівлі-продажу гаража
недійсними суд не врахував роз'яснень, що містяться в п. 2
постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 р. №
3 ( v0003700-78 ) (v0003700-78)
"Про судову практику в справах про визнання угод
недійсними", відповідно до яких угода може бути визнана недійсною
лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 48 ЦК України (1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року)
по недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій
стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути
одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші
наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Поза увагою суду залишились і вимоги статей 71, 80 ЦК України
(1963 ( 1540-06 ) (1540-06)
року), відповідно до яких загальний строк
позовної давності встановлено в три роки. Закінчення строку
позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в
позові.
Прийнявши від позивачів позовну заяву, яка за змістом не
відповідає вимогам ст. 137 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року),
суд і в судовому засіданні не усунув її недоліків - належним чином
не з'ясував за захистом якого порушеного права звернулись
позивачі до суду, яким чином порушуються їх права як власників
жилих приміщень збудованим відповідачем павільйоном-магазином.
Висновки суду про те, що збудований павільйон-магазин є
самовільною будовою не грунтуються ні на матеріалах справи, ні на
вимогах закону.
На порушення вимог ст. 62 ЦПК України (1963 ( 1501-06 ) (1501-06)
року)
суд не дав належної правової оцінки наявній в справі технічній
документації щодо будівництва магазину та висновку експертизи.
Указані порушення суду першої інстанції апеляційний суд
залишив поза увагою.
За таких обставин постановлені судові рішення не можуть
залишатися без зміни й підлягають скасуванню з направленням справи
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія
суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 березня
2005 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 14
червня 2005 року скасувати.
Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий
Н.П.Лященко
Судді:
А.В.Костенко
Ю.В. Прокопчук
М.П.Пшонка
Ю.Г. Тітов