6-16317св06 Про поновлення на роботі та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Косівжитлотеплокомуноб'єднання", третя особа ОСОБА_2, про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди та за його позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Косівському районі Iвано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди, за касаційними скаргами Державного підприємства "Косівжитлотеплокомуноб'єднання" на рішення Косівського районного суду Iвано-Франківської області від 30 січня 2006 року й рішення Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 5 квітня 2006 року та ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 5 квітня 2006 року,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2003 р. ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Державного підприємства "Косівжитлотеплокомуноб'єднання" (далі - ДП "КЖТКО") про поновлення на роботі, стягнення заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.

Під час розгляду справи позивачем збільшено позовні вимоги щодо відшкодування моральної шкоди у зв'язку з утратою ним працездатності.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Ухвалою місцевого суду від 11.07.2005 р. позов до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Косівському районі Iвано-Франківської області (далі - ВВД ФСС) про відшкодування моральної шкоди об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Останнім рішенням Косівського районного суду Iвано-Франківської області від 30.01.2006 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково: позивача поновлено на роботі, стягнуто з ДП "КЖТКО" на його користь 1759 грн. заробітку за час вимушеного прогулу та 1000 грн. моральної шкоди; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ДП "КЖТКО" 1759 грн. завданих збитків; стягнуто з ВВД ФСС на користь позивача 6000 грн. моральної шкоди і 400 грн. витрат на правову допомогу, а також 300 грн. мита на користь держави.

Рішенням Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 5.04.2006 р. рішення місцевого суду від 30.01.2006 р. в частині стягнення з ВВД ФСС моральної шкоди, витрат на правову допомогу та державного мита скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову в позові; рішення місцевого суду в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу змінено: зменшено суму стягнення з ДП "КЖТКО" на користь позивача з 1759 грн. до 945 грн. 75 коп. та відповідно зменшено суму стягнення з ОСОБА_2 на користь ДП "КЖТКО"; а в решті рішення місцевого суду залишено без змін.

В обгрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні його позовних вимог до ВВД ФСС про відшкодування моральної шкоди та залишення в силі в цій частині рішення місцевого суду.

ДП "КЖТКО" у касаційній скарзі просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків судів фактичним обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а касаційна скарга ДП "КЖТКО" - відхиленню з таких підстав.

Судами встановлено, що ОСОБА_1 працював на посаді двірника в ДП "КЖТКО". Наказом НОМЕР_1 його було звільнено з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП України (322-08) , в зв'язку зі скороченням численності штату працівників. Крім того, висновком МСЕК від 27.06.2003 р. ОСОБА_1 внаслідок професійного захворювання було встановлено 25 % втрати професійної працездатності.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що при звільненні ОСОБА_1 з роботи було допущено порушення ч. 1 ст. 49-2 КЗпП України (322-08) , оскільки позивач не був належним чином попереджений за два місяці про наступне вивільнення, а також з того, що у зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок трудового каліцтва ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ВВД ФСС моральної шкоди та ухвалюючи в цій частині нове рішення, апеляційний суд виходив з того, що п. 27 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) зупинено дію відповідної норми Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) .

Проте погодитися з таким висновком апеляційного суду не можна, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 13 цього Закону страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у ст. 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, право позивача на відшкодування моральної шкоди на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (1105-14) виникло до набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" (3235-15) , норми якого не мають зворотної сили, а тому висновок апеляційного суду щодо безпідставності задоволення місцевим судом позову в цій частині є помилковим.

Відповідно до ст. 339 ЦПК України (1618-15) , установивши, що апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції.

За таких обставин, рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ВВД ФСС про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу підлягає скасуванню із залишенням у силі в цій частині помилково скасованого рішення місцевого суду.

Рішення апеляційного суду в частині скасування рішення місцевого суду про стягнення з ВВД ФСС 300 грн. мита на користь держави є вірним, оскільки згідно п. 34 ст. 4 Декрету КМ України "Про державне мито" (7-93) ці органи звільнені від сплати державного мита.

Касаційна скарга ДП "КЖТКО" підлягає відхиленню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 335, 337 ЦПК України (1618-15) , під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Судами встановлено факт порушення трудового законодавства при вивільненні працівника з роботи, та обгрунтовано вирішено питання про захист порушеного права позивача. Апеляційний суд підставно змінив рішення місцевого суду в частині стягнення заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з вимог закону.

Наведені в касаційній скарзі ДП "КЖТКО" доводи висновки судів не спростовують.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 339 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, а касаційну скаргу Державного підприємства "Косівжитлотеплокомуноб'єднання" відхилити.

Рішення Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 5 квітня 2006 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Косівському районі Iвано-Франківської області про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу скасувати і залишити в силі в цій частині рішення Косівського районного суду Iвано-Франківської області від 30 січня 2006 року.

В решті рішення Апеляційного суду Iвано-Франківської області від 5 квітня 2006 року та змінене ним рішення Косівського районного суду Iвано-Франківської області від 30 січня 2006 року залишити без змін.