6-14862кс04 Про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу недійсним,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2001 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу 17/25 часток жилого АДРЕСА_1в м. Одесі дійсним, посилаючись на те, що в рахунок виконання договору 11 жовтня та 12 листопада 1999 року передав ОСОБА_2 17000 доларів США, про що були складені розписки, проте від нотаріального оформлення угоди останній ухиляється.

Рішенням Iллічівського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2001 року вказану угоду визнано дійсною, позов ОСОБА_1 задоволено.

У квітні 2002 року ОСОБА_3 звернувся в суд із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Iллічівського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2001 року, посилаючись на те, що на момент винесення рішення у даній справі позивачу та суду не було відомо те, що на АДРЕСА_1 в м. Одеса, який є предметом спору, ухвалою Iллічівського районного суду м. Одеси від 7 липня 2000 року з метою забезпечення позовних вимог ОСОБА_3, було накладено арешт.

Ухвалою Iллічівського районного суду в м. Одеси від 3 червня 2002 року заяву ОСОБА_3 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами задоволено, рішення Iллічівського районного суду м. Одеси від 27 лютого 2001 року та ухвалу від 22 січня 2002 року в справі ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу 17/25 частин АДРЕСА_1 у м. Одесі дійсним та визнання права власності на будинок скасовано.

Крім того, ОСОБА_3 було заявлено позов до ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу 17/25 частин АДРЕСА_1 у м. Одесі, укладеного 3 квітня 2002 року між відповідачами, недійсним. В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_3 посилався на мнимість вказаної угоди, так як дана угода була укладена лише про людське око, без наміру створити юридичні наслідки.

Рішенням Iллічівського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2002 року відмовлено в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та ОСОБА_4

Додатковим рішенням Iллічівського районного суду м. Одеси від 7 листопада 2002 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 держмито в дохід держави.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2004 року рішення Iллічівського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2002 року й додаткове рішення від 7 листопада 2002 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та відмовлено в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_4

Апеляційним судом Одеської області внаслідок розгляду даної справи винесено окрему ухвалу від 8 квітня 2004 року про порушення суддями при розгляді справ вимог цивільно-процесуального законодавства.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення апеляційного Одеської області від 8 квітня 2004 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права та залишити в силі рішення Iллічівського районного суду м. Одеси від 28 жовтня 2002 року і додаткове рішення від 7 листопада 2002 року.

У касаційній скарзі судді Малиновського районного суду м. Одеси Вербицької Н.В. ставиться питання про скасування окремої ухвали апеляційного суду Одеської області, оскільки вона винесена без додаткової перевірки.

Касаційні скарги Вербицької Н.В. та ОСОБА_3 підлягають задоволенню з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та постановляючи нове рішення про відмову в позові ОСОБА_3 й задоволення позову ОСОБА_1, апеляційний суд на підставі зібраних по справі доказах дійшов висновку щодо виконання ОСОБА_1 угоди повністю та ухилення від нотаріального оформлення угоди ОСОБА_5, а також, щодо відсутності доказів в підтвердження факту, що угода між ОСОБА_1 і ОСОБА_4від 3 квітня 2002 року є мнимою.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Відповідно до ст. 227 ЦК України (1963 (1540-06) року) договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 47 ЦК України (1963 (1540-06) року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі й недотримання нотаріальної форми договору в цих випадках тягне за собою його недійсність.

Частиною 2 ст. 47 ЦК України (1963 (1540-06) року) передбачено, що суд може визнати дійсною угоду, що потребує нотаріального оформлення, коли сторони досягли згоди за всіма її істотними умовами і одна зі сторін повністю або частково виконала її, а друга ухиляється від нотаріального оформлення останньої за відсутності передбачених законодавством перешкод для цього.

Судом першої інстанції встановлено, що договір купівлі-продажу 17/25 частин спірного будинку між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 12 листопада 1999 року був укладений в простій письмовій формі, а 11 жовтня 1999 року ОСОБА_2 уповноважив довіреністю ОСОБА_1 розпоряджатися належним йому жилим будинком, проте останній до моменту постановлення ухвали Iллічівського районного суду м.Одеси від 7 липня 2000 року, якою було накладено арешт на спірний будинок, ніяких дій щодо нотаріального оформлення будинку не вчиняв.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку всім зібраним по справі доказам, обгрунтовано дійшов висновку щодо відсутності підстав для застосування ч.2 ст.47 ЦК України (1963 (1540-06) року).

Задовольняючи позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 і ОСОБА_4, суд першої інстанції також правильно дійшов висновку, що угода між ОСОБА_1 і ОСОБА_4була укладена без наміру створити юридичні наслідки, оскільки не було здійснено дій щодо передачі майна, яке було предметом договору, ОСОБА_4 як набувачу за договором.

Висновок суду грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

За таких обставин, коли апеляційним судом скасовано судове рішення, ухвалене згідно із законом, судове рішення суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення суду першої інстанції - залишенню в силі.

Крім того, підлягає скасуванню окрема ухвала апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2004 року, оскільки вона постановлена без достатніх підстав.

Керуючись ст.ст. 336, 339 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_3 та Вербицької Н.В. задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2004 року, окрему ухвалу апеляційного суду Одеської області від 8 квітня 2004 року скасувати, а рішення Iллічівського районного суду м. Одеса від 28 жовтня 2002 року та додаткове рішення Iллічівського районного суду м. Одеса від 7 листопада 2002 року залишити в силі.