Колегія суддів Судової палати з цивільних справ

Верховного Суду України в складі:

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Новітні Українські технології", ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, Херсонське державне бюро технічної інвентаризації про визнання за ним переважного права на придбання частки у праві власності на об'єкт нерухомого майна та переведення на нього прав і обов'язків покупця за договором,

Позивач звернувся до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що у березні 2004 року ОСОБА_2 продав ТОВ "Новітні Українські технології" належну йому частину спірного приміщення посилаючись на те, що укладаючи вказаний договір купівлі-продажу відповідачі не врахували його переважного права на придбання зазначеного майна, позивач просив суд задовольнити заявлені вимоги.

Рішенням Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 вересня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 30 грудня 2004 року, позов задоволено.

Ухвалою Верховного Суду України від 29 березня 2005 року у задоволенні касаційної скарги ТОВ "Новітні Українські технології" про скасування ухвалених у справі рішень відмолено.

ОСОБА_4, після розгляду справи у касаційному порядку, 10 листопада 2005 року звернувся з касаційною скаргою у якій просить скасувати ухвалені у справі рішення посилаючись на те, що його не було притягнуто до участі у справі. Він також є співвласником спірного майна і бажає його придбати, а суди не залучили його до участі у справі.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що спірне майно перебувало у спільній частковій власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2. Тому, продавши частку цього майна ТОВ "Новітні Українські технології", ОСОБА_2 порушив переважне право ОСОБА_1 на його купівлю, передбаченого статтею 362 ЦК України.

Проте, таких висновків суди дійшли не з'ясувавши всіх обставин справи, прав та обов'язків сторін та інших осіб - співвласників цього майна.

Так, ОСОБА_4 оскаржуючи рішення судів, зазначає, що він також є співвласником спірного майна за договором купівлі-продажу від 1 серпня 2002 року. Він, як і сторони, з публічних торгів придбав частину цілісного майнового комплексу ТОВ "Южний Меридіан". Про продаж ОСОБА_2 спірного майна він дізнався лише після ухвалення судами рішень, що ним оскаржується. Він, як і ОСОБА_1, мають рівні права на придбання цього майна та він бажає його придбати. Про продаж цієї частини майна він повідомлений не був.

Крім того, вирішуючи справу, судами не повно з'ясовано, яке спірне майно відноситься до спільної часткової власності зазначених осіб, які у відповідності з положеннями статті 362 ЦК України, мають переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, а яке не відноситься до цієї власності.

Так, суди визначили, що приміщення №№ 2,3 та 4 є спільною частковою власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Проте, суди не перевірили посилання відповідачів, що ці приміщення є окремим майном і використовується незалежно від приміщень позивача, вони є окремим об'єктом права власності. За якими ознаками ці приміщення є спільним майном зазначених осіб, суди мотивів не навели.

Визначаючи, що кран-балка, яка встановлена у приміщенні цеху є спільною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є також їх спільною власністю, суди не перевірили чи може це приміщення використовуватися незалежно від встановленої у ньому кран-балки, чи з цим приміщенням вона складає одне ціле.

За таких обставин, ухвалені судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

Керуючись статтями 336, 348 ЦПК України, колегія суддів

Рішення Комсомольського районного суду м. Херсона від 20 вересня 2004 року, ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 30 грудня 2004 року та ухвалу Верховного Суду України від 29 березня 2005 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.