6-2213св08 Про перерахунок заборгованості по аліментах, стягнення неустойки - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) фірма "Сяйво" про перерахунок заборгованості по аліментах, стягнення неустойки, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 14 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 15 січня 2008 року,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що згідно з рішенням суду з ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки щомісячно стягуються аліменти в розмірі j частини всіх видів заробітку. При цьому виконавчою службою не утримувалися аліменти з дивідендів на частку майна відповідача як співвласника ТОВ фірма "Сяйво". З вини платника аліментів та адміністрації підприємства виникла заборгованість в сумі 11 374 грн. 43 коп. Крім того, відповідно до ст. 196 СК України (2947-14) ОСОБА_1 повинен також сплатити неустойку (пеню), що станом на 1 липня 2007 року складає 183 521 грн. 73 коп. Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просила задовольнити позов.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 14 листопада 2007 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 15 січня 2008 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування судових рішень та вирішення питання по суті, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про перерахунок заборгованості по аліментах та стягнення неустойки (пені), суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що на отримані відповідачем дивіденди в період з 2002 року по 2006 рік аліменти не нараховувалися обгрунтовано, оскільки утримання аліментів з дивідендів не передбачено чинним законодавством. Крім того, дивіденди не можна віднести до доходів від підприємницької діяльності, оскільки в Законі України "Про підприємництво" (698-12) зазначено, що володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна.

Визначення терміну "дохід" надано у ст. ст. 1.2, 1.3 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" (889-15) . Дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Дохід з джерелом його походження з України - є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді...дивідендів, нарахованих резидентом - емітентом корпоративних прав.

Судом встановлено, що постановою Ніжинського міського суду від 21 серпня 1995 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти в розмірі j частини всіх видів його заробітку (а. с. 6).

Відповідно до п.3.35 Iнструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Державним комітетом України від 13 січня 2004 року №5 (z0114-04) , доходи за акціями та інші доходи від участі працівників у власності підприємства (дивіденди, відсотки, виплати за паями), а також доходи від здавання в оренду землі не належить до фонду оплати праці.

Відповідно до пп.19 п.1 Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 1 липня 2002 року № 869 (869-2002-п) , утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з інших видів заробітку.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 СК України (2947-14) (станом на 15 вересня 2007 року) за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і у твердій сумі.

Частина 1 статті 133 СК України (2947-14) передбачає, що частка заробітку (доход) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Ураховуючи наведене, дивіденди є одним із видів доходу батька дитини, а тому твердження суду про те, що з дивідендів аліменти не можуть утримуватися, є помилковим.

Iз позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 порушила питання про визначення та зміну розміру аліментів, визначений за рішенням суду.

Однак на це суди не звернули увагу і не уточнили предмет та правових підстав позову, не з'ясували, чи передбачено законом такий спосіб захисту порушеного права одержувача аліментів.

Крім того, на порушення вимог ст.ст. 212, 213, 214 ЦПК України (1618-15) суди не вирішили питання про наявність обставин, якими обгрунтовувалися вимоги позивачки та якими доказами вони підтверджуються, не встановили дійсних фактів по справі.

Установлення зазначених обставин має суттєве значення для правильного вирішення заявленого позову. Без цього суд не міг зробити висновки ні про задоволення, ні про відмову в задоволенні заявлених вимог.

З огляду на зазначені обставини ухвалені у справі рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись ст. ст. 338, 344, 345 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду від 14 листопада 2007 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 15 січня 2008 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.