Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду

України у складі :

Головуючої:

Григор'євої Л.I.

Суддів:

Барсукової В.М. Гуменюка В.I.

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом та договору купівлі-продажу квартири частково недійсними, перевід прав та обов'язків покупця, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору дарування недійсним,

в с т а н о в и л а :

У жовтні 2003 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 1 липня 2000 року його батько ОСОБА_4 подарував йому 1/2 ідеальну частку права власності на кв. АДРЕСА_1, яка(квартира) належала на праві спільної сумісної власності батьку та дружині батька - ОСОБА_5. 6 липня 2000 року ОСОБА_4 заповів усе належне йому майно ОСОБА_5. Після смерті батька, котрий помер IНФОРМАЦIЯ_1, ОСОБА_5 6 лютого 2001 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на всю квартиру. Після смерті ОСОБА_5 її спадкоємець ОСОБА_2 20 березня 2003 року отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом і 3 червня 2003 року продала спірну квартиру ОСОБА_3. Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що після смерті ОСОБА_4 спадщина на раніше належну йому 1/2 ідеальну частку спірної квартири не відкрилась, ОСОБА_5, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не набули право власності на всю квартиру на підставі зазначених угод, просив визнати : недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на 1/2 частку спірної квартири ОСОБА_5; частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане на спірну квартиру ОСОБА_2 в частині 1/2 частки цієї квартири; частково недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в частині 1/2 частки квартири; перевести на нього права та обов'язки покупця за цим договором.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред'явили зустрічний позов про визнання договору дарування від 1 липня 2000 року недійсним, мотивуючи вимоги тим, що цей договір підписано не ОСОБА_4, а іншою особою, хоча за своїм станом здоров'я він здатен був підписати цей договір, що підтверджується текстом заповіту на користь ОСОБА_5, посвідченим іншим нотаріусом уже після 1 липня 2000 року, а також тим, що 1 липня 2000 року ОСОБА_4 не міг знаходитись за вказаною у договорі дарування адресою вчинення нотаріальної дії та що відсутня письмова згода ОСОБА_5 на відчудження частини квартири.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 9 березня 2004 року у позові ОСОБА_1 відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 20 травня 2004 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 2 ст. 324 ЦПК України (1618-15) підставами касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України (1618-15) суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні передбачені ст. 338 ЦПК України (1618-15) підстави для їх обов'язкового скасування.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 331, 332, 337 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а :

У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 9 березня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 20 травня 2004 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.