ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА IМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 вересня 2006 року
м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі:
суддів:
Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., -
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за
позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-тя особа - ЖЕК № 1
підприємства "Центр" за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення
Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 лютого 2004 року та
ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2004
року,
встановила:
У вересні 2003 року ОСОБА_1звернувся у суд із позовом до
ОСОБА_2, ОСОБА_3, 3-я особа ЖСК № 1 Комунального
житлово-експлуатаційного підприємства "Центр" про зміну договору
найму житлового приміщення, мотивуючи свої вимоги тим, що з 1962
року є наймачем однокімнатної квартири АДРЕСА_1.
В спірній квартирі прописані і проживають відповідачі та їхня
неповнолітня донька.
Рішенням Центрального райвиконкому м. Миколаєва від НОМЕР_1
його сім'ї також була надана квартира НОМЕР_2, площею 14 кв.м, яка
знаходиться у цьому жилому домі.
Справа №6-14007іх04
Головуючий у першій інстанції Доповідач Лихута Л.М.
Категорія Ції; А.ПП:
Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що
відповідачі чинять йому перешкоди в користуванні спірною
квартирою, не приймають участі у її ремонті та оплаті позивач
просив суд виділити йому у користування квартиру АДРЕСА_1, яка
складається з двох кімнат площею 14,4 кв.м. та 19,2 кв.м., а
відповідачам - кімнату площею 14 кв.м. А також скласти з ним та
відповідачами окремий договір найму житлових приміщень.
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись в суд з зустрічним позовом до
ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні жилим приміщенням та
виселення в жилі кімнати 14,4 кв.м. і 19,2 кв.м.
По ствердженню позивачів по зустрічному позову ОСОБА_1без їх
згоди вселив в квартиру свою дружину ОСОБА_4 і її сина ОСОБА_5 і
таким чином перешкоджають їм користуватися жилим приміщенням.
В зв'язку з цим вони вимушені проживати в кімнаті площею 14
кв.м., яка є нежилою.
Посилаючись на вказані обставини, позивачі по зустрічному
позову просили про задоволення їх вимог.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 4
лютого 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду
Миколаївської області від 27 квітня 2004 року, в позові ОСОБА_1
відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - задоволений.
Постановлено вселити ОСОБА_3, ОСОБА_2 та їх неповнолітню доньку
ОСОБА_6 в жилу кімнату 14.4 кв.м. і 19,2 кв.м. будинку АДРЕСА_2.
У касаційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення
Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 лютого 2004 року та
ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27 квітня 2004
року, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та
неправильне застосування судом норм матеріального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1
на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 лютого
2004 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27
квітня 2004 року не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підставами
касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування
судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Так, апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції
без змін виходив з того, що в спірній квартирі прописані та
проживають сторони по справі, між сторонами не досягнуто згоди з
приводу користування даним житловим приміщенням. В зв'язку з чим
ОСОБА_1і звернувся в суд з приводу виділення йому в користування
жилих кімнат площею 14,4 і 19,2 кв. м, а відповідачам - жилу
кімнату 14,0 кв. м.
Суд з врахуванням підстав ст. ст. 63, 104 ЖК і роз'яснень,
викладених в п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2
( v0002700-85 ) (v0002700-85)
від 12 квітня 1985 року "Про деякі питання, що
виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу
( 5464-10 ) (5464-10)
України" вірно виходив з того, що становлення порядку
користування квартирою запропонованим ним способом приведе до
штучного погіршення житлових умов сім'ї ОСОБА_2 і порушення їх
житлових прав.
Згідно з ч. ст. 324 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
підставами
касаційного оскарження судового рішення є неправильне застосування
судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з
одних лише формальних міркувань.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
суд
касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги
правильність застосування судом першої інстанції норм
матеріального та процесуального права і не може встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про доведеність або
недоведеність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими.
Встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що судові
рішення ухвалено з додержанням судом норм матеріального та
процесуального права і доводи скарги їх висновків не
спростовуються.
Керуючись ст. ст. 331, 332, 337 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
,
колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 4 лютого
2004 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 27
квітня 2004 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Охримчук