Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Радгосп-заводу "Берегівський" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Радгосп-заводу "Берегівський" на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2004 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 30 червня 2004 року,

ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Радгосп-заводу "Берегівський" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Зазначала, що працювала у відповідача на посаді заступника директора. Наказом № 35-к від 28.08.2003 р. її було звільнено з роботи за п. 4 ст. 40 КЗпП України за прогул без поважних причин.

Звільнення вважала незаконним, оскільки з 19 по 21 серпня 2003 р. перебувала в м. Києві на нараді, куди була викликана телефонограмою Міністерства аграрної політики України. У зв'язку з цим просила суд поновити її на роботі та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 19.04.2004 р., залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 30.06.2004 р., позов задоволено: ОСОБА_1 поновлено на посаді заступника директора Радгосп-заводу "Берегівський" та стягнуто з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 5017 грн.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на неповне з'ясування судами обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судами встановлено, що відсутність ОСОБА_1 на роботі у період з 19 по 21.08.2003 р. була зумовлена її виїздом до м. Києва по телефонограмі Міністра аграрної політики для участі в нараді, що підтверджується матеріалами справи.

Задовольняючи позов про поновлення ОСОБА_1 на роботі, місцевий суд виходив з того, що, не зважаючи на порушення порядку виїзду у відрядження, позивачка була відсутня на роботі в спірний період з поважних причин.

Апеляційний суд обґрунтовано погодився з висновком місцевого суду в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, встановивши, що позивачка була відсутня на роботі з поважних причин, суди дійшли правильного висновку про наявність підстави для поновлення ОСОБА_1 на роботі.

Разом з тим, при вирішенні питання про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за час вимушеного прогулу суди порушили норми матеріального та процесуального права.

Так, згідно п. 32 постанови ПВС України № 9 (v0009700-92) від 6.11.1992 р. "Про практику розгляду судами трудових спорів" - у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати (далі Порядку), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 р. № 100 (100-95-п) .

Відповідно до підп. б) та абз. 2 п. 4 Порядку - при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо). При обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

З матеріалів справи вбачається, що, оскаржуючи рішення суду в апеляційному порядку, відповідач надав апеляційному суду уточнюючу довідку заробітної плати позивачки за два останні місяці роботи перед звільненням, згідно якої до складу заробітної плати позивачки було включено компенсацію за невикористану відпустку та суму допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (а.с. 195).

При вирішенні справи суд першої інстанції в порушення вимог ст. 202-1 ЦПК України 1963 року складові заробітної плати позивачки за два останні місяці роботи не перевірив.

Апеляційний суд в порушення вимог ст. 301 ЦПК України 1963 року не перевірив в межах доводів апеляційної скарги законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в цій частині, що призвело до неправильного вирішення справи в частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За таких обставин, ухвалені судові рішення щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

Касаційну ска ргу Радгосп-заводу "Берегівський" задовольнити частково.

Рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 19 квітня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 30 червня 2004 року в частині вирішення вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті ухвалені судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.