Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Сеніна Ю.Л.,

суддів:

Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Романюка Я.М., Шабуніна В.М., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У червні 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися в суд із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Зазначали, що 19 серпня 2003 року, з вини відповідача, який керував автомобілем ГАЗ 2410 в стані алкогольного сп'яніння, сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої їх доньці - ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 6 жовтня 2004 року ОСОБА_3. був визнаний винним та засуджений за вчинений злочин.

Посилаючись на те, що каліцтвом доньки їм задана матеріальна та моральна шкода, просили стягнути з відповідача на їх користь 4 319 грн. 35 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 5 вересня 2006 року провадження відносно ОСОБА_2 у справі закрито на підставі п. 6 ст. 205 ЦПК України (1618-15) .

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2006 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2007 року, позовні вимоги ОСОБА_1, задоволені частково: стягнуто з ОСОБА_3 на її користь 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3. просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України (1618-15) рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України (1618-15) під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та стягуючи на її користь 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у скоєнні якої винен відповідач, доньці позивачки спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості, чим позивачці завдана моральна шкода.

Проте погодитися з такими висновками судів не можна.

Судом встановлено, що 19 серпня 2003 року з вини ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_4 - доньці позивачки були спричинені тілесні ушкодження середньої тяжкості.

Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 6 жовтня 2004 року ОСОБА_3. був визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (2341-14) .

За змістом ст. 440-1 ЦК УРСР (1540-06) , діючої на час виникнення спірних правовідносин, заподіяна моральна шкода відшкодовується тій фізичній особі, права якої були безпосередньо порушені протиправними діями (бездіяльністю) інших осіб.

Заперечуючи проти позову ОСОБА_3., крім іншого, посилався на ту обставину, що відповідно до рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 30 травня 2005 року, він відшкодував потерпілій від дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_4 завдану матеріальну і моральну шкоду та, крім того, зазначав, що відповідно до вимог ст. 440-1 ЦК УРСР (1540-06) позивачка не входить до кола осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди.

Вирішуючи спір, суд на порушення статей 214, 215 ЦПК України (1618-15) на зазначені положення закону уваги не звернув, доводів відповідача належним чином не перевірив, встановивши, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої була травмована дочка позивачки, сталася 19 серпня 2003 року, безпідставно застосував до спірних правовідносин норми ЦК України (435-15) .

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог ст.ст. 303, 315 ЦПК України (1618-15) належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи і залишив рішення суду першої інстанції без зміни.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 24 жовтня 2006 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 4 квітня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.