Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого

Яреми А.Г.,

суддів:

Левченка Є.Ф., Лихути Л.М., Охрімчук Л.I., Сеніна Ю.Л., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Херсонвтормет" (далі - ВАТ "Херсонвтормет") про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2002 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до ВАТ "Херсонвтормет" про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Зазначав, що з жовтня 2001 року працював у відповідача IНФОРМАЦIЯ_1 з посадовим окладом 500 грн. У січні 2002 року розмір його посадового окладу було збільшено до 525 грн.

Наказом НОМЕР_1 він був звільнений з роботи по п. 1 ст. 36 КЗпП України (322-08) .

Посилаючись на те, що з лютого 2002 року відповідач безпідставно зменшив йому посадовий оклад до 140 грн. і при звільненні не виплатив 577 грн. 50 коп. заробітної плати, просив стягнути з відповідача вищезазначену суму, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та 5 000 грн. моральної шкоди.

Рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 24 липня 2003 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: з ВАТ "Херсонвтормет" на його користь стягнуто 577 грн. 50 коп. заборгованості по заробітній платі, 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди, в задоволенні позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 5 листопада 2003 року рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 24 липня 2003 року в частині стягнення з ВАТ "Херсонвтормет" на користь ОСОБА_1 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без зміни.

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також скасувати ухвалу апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції в частині стягнення на його користь моральної шкоди, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що позивач з жовтня 2001 року перебував з відповідачем у трудових відносинах.

У лютому 2002 року розмір посадового окладу позивача був зменшений відповідачем в односторонньому порядку.

Оскільки відповідно до ст. 97 КЗпП України (322-08) власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами, суди дійшли правильного висновку про стягнення на користь позивача 577 грн. 50 коп. заробітної плати.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України (322-08) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Встановивши, що відповідач у день звільнення позивача, - 18 березня 2002 року, провів з ним відповідні розрахунки та, що з заявою про вирішення трудового спору позивач звернувся до суду лише 9 серпня 2002 року, тобто з пропуском установленого ст. 233 КЗпП України (322-08) строку і підстав для поновлення пропущеного строку немає, суди обгрунтовано відмовили у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Доводи касаційної скарги обгрунтованості висновків суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не спростовують.

Разом з тим, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ВАТ "Херсонвтормет" на користь позивача 5 000 грн. завданої моральної шкоди, апеляційний суд виходив з того, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права, не з'ясована причина пропуску позивачем строку звернення до суду та не зазначено в рішенні чим підтверджується факт заподіяння моральних страждань, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд.

Проте з таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він грунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права.

На час апеляційного розгляду справи підстави для скасування рішення суду в апеляційному порядку і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції були визначені ст. 307 ЦПК України (1963 (1501-06) року).

Таких підстав в ухвалі апеляційного суду не наведено.

Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України (1963 (1501-06) року) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права визначені як підстави для скасування рішення і ухвалення нового рішення судом апеляційної інстанції.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляційний суд не виконав своїх обов'язків, визначених законом, а тому ухвала в частині скасування рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України (1618-15) і направленням справи в цій частині на новий апеляційний розгляд.

Керуючись статтями 336, 338 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 5 листопада 2003 року в частині скасування рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 24 липня 2003 року про стягнення на користь ОСОБА_1 5 000 грн. у відшкодування моральної шкоди скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

В решті судові рішення залишити без зміни.

Ухвала оскарженню не підлягає.