12078ск06 Про поновлення на посаді голови правління та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 21.06.2006 Прийняття

розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ "Полтавський домобудівельний комбінат" про поновлення на посаді голови правління та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за додатковим позовом про повернення печатки підприємства, звільнення службового кабінету та відшкодування моральної шкоди,

25 червня 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 13 лютого 2006 року він доповнив свій позов вимогами про зобов'язання відповідача повернути йому печатку підприємства, звільнення службового кабінету, стягнення 1 963 грн. 26 коп. за час вимушеного прогулу з 24 травня 2005 року по 31 червня 2005 року, стягнення з 1 липня 2005 року по 908 грн. 59 коп. щомісячно по час фактичного поновлення на роботі, а також стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 30 000 грн. та витрат на надання юридичної допомоги в сумі 8 400 грн.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2006 року в задоволенні вказаного позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Полтавської області від 19 квітня 2006 року вказане рішення скасовано і постановлено нове про часткове задоволення позову. ОСОБА_1 поновлено з 24 травня 2005 року на посаді Генерального директора ВАТ "Полтавський домобудівельний комбінат". На його користь стягнуто за час вимушеного прогулу 17 716 грн. 21 коп. середнього заробітку, 30 000 грн. моральної шкоди, 1 000 грн. за надану юридичну допомогу, всього 21 716 грн. 21коп. В решті позову відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ "Полтавський домобудівельний комбінат" ставиться питання про скасування зазначеного рішення суду апеляційної інстанції і залишення в силі рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Позивач ОСОБА_1, як свідчать наведені в справі обставини, 24 травня 2005 року подав заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням і згідно з протоколом засідання наглядової ради ВАТ "Полтавський домобудівельний комбінат" від 24.05.2005 р. його заява була задоволена і його було звільнено з займаної посади за власним бажанням, про що було видано відповідний наказ від ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому передбачена виплата компенсації за невикористану відпустку - 22 календарних дні. З позивачем було проведено повний розрахунок.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 було проведено з дотриманням вимог ст. 38 Кодексу законів про працю України, якою передбачено право працівника розірвати трудовий договір укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган за два тижні. Однак обов'язкового дотримання при звільненні саме цього строку стаття не передбачає, а навпаки передбачена можливість розірвання трудового договору в строк, який просить працівник.

Скасовуючи рішення районного суду та постановляючи нове рішення, яким задоволено позовні вимоги, апеляційний суд наведені обставини й докази залишив поза увагою та помилково виходив з того, що ОСОБА_1 заяву про звільнення подав до спостережної ради та відкритих зборів акціонерів товариства під психологічним тиском членів спостережної ради ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, який претендував на посаду голови правління, а також з того, що наглядова рада товариства не наділена повноваженнями на звільнення голови правління товариства, а засідання ради проведено без участі позивача.

Крім того, не дотримано дати звільнення, оскільки звільнення могло бути проведено після спливу двотижневого строку після подачі заяви про звільнення якщо б позивачем вона не була б відкликана.

Проте такі висновки є помилковими і не відповідають обставинам справи та вимогам законодавства.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач 24 травня 2005 року подав заяву про звільнення із займаної посади, яку він займав за трудовим контрактом за власним бажанням.

У цей день за рішенням наглядової ради товариства його звільнено з займаної посади на підставі поданої заяви. На підтвердження свого звільнення за власним бажанням позивач одержав належні йому виплати при звільненні.

У заяві про звільнення він не посилався на те, що подає її не за своєю волею та не надав суду про це доказів, а також не просив його звільнити після спливу двотижневого строку.

Підставно судом першої інстанції зазначено, що положення ч. 2 ст. 159 ЦК України на звільнення посадової особи виконавчого органу товариства за власним бажанням не поширюється, та само по собі не прийняття участі у засіданні ради цієї особи не є підставою для визнання її рішень незаконними.

За статутом товариства наглядова рада здійснює поточне керівництво товариством та підзвітна зборам товариства.

Оскільки апеляційна інстанція безпідставно скасувала законне і обгрунтоване рішення суду першої інстанції її рішення слід скасувати та залишити без зміни це рішення суду.

Керуючись ст. ст. 336, 339 ЦПК України, колегія суддів

Касаційну скаргу ВАТ "Полтавський домобудівний комбінат" задовольнити.

Рішення апеляційного суду Полтавської області від 19 квітня 2006 року скасувати та залишити в силі рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2006 року.