ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
14.06.2006
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України в складі: головуючого - Дідківського А.О., суддів:
Балюка М.І., Барсукової В.М., Григор'євої Л.І., Гуменюка В.І.,
Данчука В.Г., Домбровського І.П., Косенка В.Й., Костенка А.В.,
Лихути Л.М., Левченка Є.Ф., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В.,
Патрюка М.В., Прокопчука Ю.В., Пшонки М.П., Романюка Я.М.,
Сеніна Ю.Л., Тітова Ю.Г., Шабуніна В.М., Яреми А.Г., розглянувши
скаргу Особи 1 про перегляд у зв'язку з винятковими обставинами
рішення апеляційного суду м. Севастополя від 6 травня 2003 року та
ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України
від 27 листопада 2003 року в справі за позовом Особи 1 до
товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "S.", треті
особи: товариство з обмеженою відповідальністю "P.", закрите
акціонерне товариство (далі - ЗАТ) "Г." - про переведення прав і
обов'язків покупця, визнання недійсним сертифіката простих іменних
акцій, визнання частково недійсними договорів купівлі-продажу
іменних акцій та визнання права власності на іменні акції,
В С Т А Н О В И Л А:
У вересні 2002 року Особа 1 звернулася до суду з указаним
позовом, у якому просила перевести на неї права й обов'язки
покупця ТОВ "S." за цивільно-правовими угодами, укладеними з
громадянами (акціонерами ЗАТ "Г.") за договорами купівлі-продажу
та передаточними розпорядженнями від 12 липня 2002 року, 15 липня
2002 року та 18 липня 2002 року; визнати недійсним сертифікат
простих іменних акцій ЗАТ N 118 від 22 липня 2002 року, виданий
ТОВ "S."; визнати за нею право власності на 83102 простих іменних
акцій ЗАТ.
У судовому засіданні Особа 1 уточнила позовні вимоги та
просила визнати недійсними договори купівлі-продажу акцій у
частині найменування покупця, мотивуючи це тим, що під час продажу
акцій ЗАТ не було враховано її право привілейованої купівлі як
учасника ЗАТ; акціонери не повідомили про свій намір продати цінні
папери; акції були продані ТОВ "S.", яке не є засновником ЗАТ
"Г.".
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від
28 грудня 2002 року позов задоволено.
Рішенням апеляційного суду м. Севастополя від 6 травня
2003 року зазначене рішення скасовано. Постановлено нове рішення
про відмову в позові Особі 1 за безпідставністю позовних вимог.
Ухвалою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду
України від 27 листопада 2003 року касаційну скаргу Особи 1
відхилено.
У поданій заяві Особа 1 просить рішення апеляційного суду та
ухвалу Судової палати у цивільних справах скасувати, посилаючись
на неоднакове застосування судами одного й того самого положення
закону.
Судова палата вважає, що заява підлягає задоволенню з таких
підстав.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи
Особі 1 у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив із
того, що з урахуванням положень ст. 4 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
та ст. 28 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
акціонери вправі були розпоряджатися
акціями на свій розсуд і Особа 1 не мала переважного права на їх
придбання.
З такими висновками погодилася й Судова палата у цивільних
справах Верховного Суду України, відхиляючи касаційну скаргу Особи
1 і залишаючи рішення апеляційного суду без зміни.
Проте з такими висновками погодитися не можна.
Конституційний Суд України в справі N 4-рп/2005
( v004p710-05 ) (v004p710-05)
про права акціонерів ЗАТ 11 травня 2005 року
вирішив, що положення ч. 2 ст. 28 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
у системному зв'язку з положеннями ч. 5
ст. 4, ч. 1 ст. 25 цього Закону треба розуміти як таке, що
встановлює підстави придбання акцій (зокрема за договором з їх
власником або держателем за ціною, що визначається сторонами, або
за ціною, що склалася на фондовому ринку, а також у порядку
спадкоємства громадян чи правонаступництва юридичних осіб), а тому
не виключає і не виключало можливості передбачати в установчих
документах закритого акціонерного товариства переважне право
акціонерів товариства на придбання акцій, що відчужуються іншими
акціонерами товариства.
Положення п. 1, абзацу першого п. 5 ст. 4 Закону України "Про
власність" ( 697-12 ) (697-12)
у контексті ч. ч. 1, 7 ст. 41 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, в системному зв'язку з ч. 3 ст. 81
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
треба розуміти так, що
власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається
належним йому майном, але, здійснюючи своє право, він зобов'язаний
не порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян,
юридичних осіб і суспільства, в тому числі переважне право (яке не
є абсолютним) акціонерів закритого акціонерного товариства на
придбання акцій, що відчужуються іншими його акціонерами.
Скасовуючи ухвалені судові рішення у справі по спору між
Особою 2 та іншими до ЗАТ "Ю.", Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в ухвалі від 31 серпня 2005 року також
виходила з того, що акціонери ЗАТ мають переважне право на
придбання акцій, що відчужуються іншими його акціонерами, якщо це
передбачено в установчих документах.
Задовольняючи позовні вимоги Особи 1 про визнання частково
недійсними договорів купівлі-продажу акцій, які були укладені в
липні 2002 року акціонерами та ТОВ "S.", і переводячи на позивачку
права та обов'язки покупця, суд першої інстанції виходив із того,
що відповідно до ст. 28 Закону України "Про господарські
товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
вона має переважне право на придбання
акцій, що відчужувалися іншими акціонерами.
Такі висновки суду першої інстанції є правильними, оскільки
ст. 1 Установчого договору та п. 5.1 Статуту ЗАТ "Г." передбачено,
що акції товариства розподіляються між засновниками і не можуть
розповсюджуватися шляхом підписки, купуватися та продаватися на
біржі. Перехід і реалізація права власності на акції здійснюється
у відповідності із законодавством України.
Пунктом 7.7 Статуту ЗАТ "Г." передбачено, що при виході
акціонера з товариства за письмовою заявою товариство має право
викупити у акціонера оплачені ним акції на умовах і в порядку,
визначеному рішенням уповноваженого органу управління товариства.
Посилання в рішенні апеляційного суду на те, що правлінням
ЗАТ "Г." розглядалося питання про продаж спірних акцій, але
товариство та акціонери не використали своє право на купівлю акцій
і це стверджується протоколом засідання правління від 14 червня
2002 року, безпідставні, оскільки постановою Ленінського районного
суду м. Севастополя від 4 лютого 2005 року, якою звільнено від
кримінальної відповідальності Особу 3, обвинувачену в скоєнні
злочину, передбаченого ч. 2 ст. 358 КК України ( 2341-14 ) (2341-14)
,
установлено, що зазначений протокол підроблено.
Ураховуючи наведене, Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України визнає, що апеляційним судом було
помилково скасовано правильне рішення суду першої інстанції, а
тому рішення апеляційного суду та ухвала Судової палати підлягають
скасуванню, а рішення районного суду - залишенню в силі з підстав,
передбачених п. 3 ч. 1 ст. 358 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
.
Проте з рішення суду першої інстанції слід виключити
посилання на ст. 114 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки відповідно до
ст. 4 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу", ст. 12
Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) (1576-12)
власником
майна ЗАТ є саме товариство, а акціонери - лише власники акцій, а
не співвласники майна товариства, тому на спірні правовідносини не
можуть поширюватися правила про привілейоване право купівлі частки
у спільній власності.
Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 358 ЦПК України ( 1618-15 ) (1618-15)
, Судова
палата у цивільних справах Верховного Суду України
У Х В А Л И Л А:
Скаргу Особи 1 задовольнити.
Рішення апеляційного суду м. Севастополя від 6 травня
2003 року та ухвалу Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України від 27 листопада 2003 року скасувати, залишивши в
силі рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від
28 грудня 2002 року.
Виключити з рішення Гагарінського районного суду
м. Севастополя від 28 грудня 2002 року посилання на ст. 114 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Ухвала оскарженню не підлягає.