КОЛЕГІЯ СУДДІВ СУДОВОЇ ПАЛАТИ У ЦИВІЛЬНИХ СПРАВАХ
ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ
У Х В А Л А
19.01.2006
(Витяг)
У лютому 2004 р. М. звернувся до суду з позовом до
українсько-німецько-нідерландсько-датського спільного підприємства
"Український мобільний зв'язок" в Україні (далі - СП)
про скасування наказу від 12 січня 2004 р. N ЛС 33 про накладення
дисциплінарного стягнення - оголошення догани за порушення
трудової дисципліни,
оскільки таких порушень він не вчиняв.
Корольовський районний суд м. Житомира рішенням від 7 травня
2004 р., яке залишив без зміни Апеляційний суд Житомирської
області ухвалою від 1 липня 2004 р., позов задовольнив.
У касаційній скарзі СП порушило питання про скасування
судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду
першої інстанції з підстав неправильного застосування цим судом
норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного
Суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги М., районний суд виходив з того,
що позивач, не виконуючи функціональних обов'язків за посадою, не
порушував трудової дисципліни, тому підстав для застосування до
нього положень статей 147, 148 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
не було.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із рішенням суду
першої інстанції, додатково послався на те, що з посадовою
інструкцією М. був ознайомленим лише після застосування до нього
дисциплінарного стягнення, що є порушенням вимог ст. 29 КЗпП
( 322-08 ) (322-08)
.
Проте з такими висновками районного та апеляційного судів
погодитися не можна.
Згідно зі ст. 139 КЗпП ( 322-08 ) (322-08)
працівники зобов'язані
працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати
розпорядження власника або уповноваженого ним органу,
додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог
нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна
власника, з яким укладено трудовий договір.
Отже, трудовою дисципліною передбачено не тільки додержання
правил внутрішнього трудового розпорядку, а й своєчасне і точне
виконання розпоряджень власника або уповноваженого ним органу,
додержання технологічної дисципліни тощо. Тому висновки судів про
те, що до працівника можна застосувати положення ст. 147 КЗпП
( 322-08 ) (322-08)
лише за порушення правил внутрішнього трудового
розпорядку, є помилковими і такими, що суперечать чинному
законодавству.
Неправильними також є висновки апеляційного суду про те, що
позивач був ознайомлений зі своєю посадовою інструкцією лише після
невиконання трудових обов'язків.
Позивач у поясненні на ім'я Генерального директора СП
зазначив, що він знав про свої функціональні обов'язки. Зі змісту
контракту, укладеного з ним СП, убачається, що позивач
зобов'язувався виконувати роботу за контрактом згідно з вимогами
чинного законодавства, наказами, розпорядженнями дирекції
підприємства та посадовою інструкцією.
Крім того, представник відповідача надав суду докази про те,
що з позивачем укладено контракт про прийняття на роботу
директором Житомирської філії СП. У цьому контракті та посадовій
інструкції передбачені права та обов'язки сторін.
Після ліквідації зазначеної посади на СП було введено посаду
провідного експерта з продажу, на яку й переведено М. фактично з
тими ж функціональними обов'язками, які він знав, оскільки їх
розробляв, і які йому було роз'яснено. Ці обов'язки він виконував,
знав про умови роботи на СП. Неодноразово за довіреністю сам
укладав угоди з продажу послуг та обладнання стільникового
радіотелефонного зв'язку, а згодом став неналежним чином оформляти
аплікаційні форми на підключення Поліської продовольчої компанії,
грубо порушивши таким чином відомі йому внутрішні процедури
компанії, якими саме й врегульовано порядок дій провідного
експерта з продажу. За ці дії йому обґрунтовано оголошено догану.
У поясненні позивач фактично визнав факт неналежного виконання
своїх функціональних обов'язків.
На порушення вимог статей 15, 30, 40 ЦПК 1963 р. ( 1501-06 ) (1501-06)
,
що був чинний у період розгляду справи, цих пояснень суди до уваги
не взяли й ухвалили незаконні рішення.
З огляду на наведене та керуючись ст. 336 ЦПК 2004 р.
( 1618-15 ) (1618-15)
, колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Верховного Суду України касаційну скаргу СП задовольнила: рішення
Корольовського районного суду м. Житомира від 7 травня 2004 р. та
ухвалу Апеляційного суду Житомирської області від 1 липня 2004 р.
скасувала, справу направила на новий розгляд до суду першої
інстанції.