Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

головуючого

Кафідової О.В.,

суддів:

Закропивного О.В., Леванчука А.О.,

Маляренка А.В., Писаної Т.О.,

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_7, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю А-Логістик, про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 8 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 червня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 25 червня 2015 року між ним та ТОВ А-Логістик в особі арбітражного керуючого Новосельцева В.П. було укладено договір про відступлення права вимоги підприємства-банкрута ТОВ А-Логістик. Відповідно до умов даного договору ТОВ А-Логістик відступило йому, а він, у свою чергу, набув право вимоги, належне ТОВ А-Логістик, до боржників.

Позивач зазначав, що платіжним дорученням від 5 березня 2013 року № 52 ТОВ А-Логістик було перераховано фізичній особі - підприємцю ОСОБА_7 15 116 грн, призначення платежу - оплата за транспортно-експедиторські послуги. Документи, які підтверджують факт виконання транспортно-експедиторських послуг із сторони відповідача на користь ТОВ А-Логістик на вказану суму відсутні, а перераховані кошти не повернуті.

28 вересня 2015 року він надіслав на адресу відповідача претензію, в якій просив негайно сплатити кошти у сумі 15 116 грн відповідно до платіжного доручення від 5 березня 2013 року № 52, яке засвідчує наявність дебіторської заборгованості.

У зв'язку з тим, що відповідь на претензію надано не було та жодних дій, направлених на повернення боргу ОСОБА_7 не вчинив, ОСОБА_6 просив стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 15 116 грн заборгованості.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 8 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 17 червня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і ухвалити нове рішення у справі про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій було встановлено, що 25 червня 2015 року між позивачем ОСОБА_6 та ТОВ А-Логістик в особі арбітражного керуючого Новосельцева В.П. було укладено договір про відступлення права вимоги підприємства-банкрута (а. с. 6).

Відповідно до умов цього договору та протоколу про проведення аукціону № 200305 первісний кредитор ТОВ А-Логістик відступив ОСОБА_6, а останній, як новий кредитор, набув право вимоги (дебіторська заборгованість), на належне первісному кредитору до боржників - юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців згідно з додатком № 1, що виникло за надані підприємством-банкрутом ТОВ А-Логістик транспортно-експедиторські та складські послуги у сумі 133 184 грн 90 коп.

Платіжним дорученням від 5 березня 2013 року № 52 ТОВ А-Логістик було перераховано ОСОБА_7 суму у розмірі 15 116 грн (а. с. 9). При цьому призначення платежу вказано - оплата за транспортно-експедиторські послуги.

Судами також було встановлено, що у період з січня по лютий 2013 року було укладено 14 заявок-договорів, згідно з якими ОСОБА_7 взяв на себе зобов'язання з організації перевезення вантажів, які були виконані в повному обсязі, своєчасно, без жодних претензій зі сторони ТОВ А-Логістик, результатом чого стало те, що 5 лютого 2013 року між ТОВ А-Логістик та ОСОБА_7 було підписано два акти надання послуг, що підтверджують відсутність будь-яких претензій зі сторони товариства до наданих послуг з посиланням в них на рахунки № № НОМЕР_1 і НОМЕР_2, 7 лютого 2013 року було підписано чотири акти з посиланням на рахунки № № НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5, НОМЕР_6, 11 лютого 2013 року було підписано три акти з посиланням на рахунки № № НОМЕР_7, НОМЕР_8, НОМЕР_9 та 14 лютого 2013 року підписано п'ять актів з посиланням на рахунки № № НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14.

Встановивши вищезазначені обставини у справі, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про те, що кошти були сплачені ТОВ А-Логістик на користь ОСОБА_7 саме за виконання останнім зобов'язання з організації перевезення вантажів, які були виконані у повному обсязі, і саме товариство будь-яких претензій з приводу невиконання або неналежного виконання відповідачем взятих на себе обов'язків з перевезення вантажів не пред'являло. Таким чином, належних і допустимих доказів невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо здійснення транспортно-експедиторських послуг на користь ТОВ А Логістик згідно з платіжним дорученням від 5 березня 2013 року № 52 на суму 15 116 грн позивачем суду надано не було.

Однак такий висновок судів є передчасним.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України (1618-15) .

Матеріали справи та доводи касаційної скарги свідчать про те, що суди у порушення вимог ч. 4 ст. 10, ст. 60, 212, 303 ЦПК України не сприяли всебічному і повному з'ясуванню обставин у справі, зокрема належним чином не перевірили доводів позивача, на які він посилався як на підставу подання даного позову до суду, та не звернули уваги на те, що у матеріалах справи відсутні товарно-транспорті документи на суму 15 116 грн, які відповідно до ч. 1 ст. 929, ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність є єдиними допустимими доказами факту надання послуг експедитора.

Разом із цим судом першої інстанції було допущено порушення норм процесуального права, оскільки ухвалою суду від 15 березня 2016 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено ТОВ А-Логістик, яке було припинено у зв'язку з банкрутством, про що 18 січня 2016 року внесено запис до ЄДР № 10691170040006621, у той же час не вирішено заяву арбітражного керуючого НовосельцеваВ.П. (а. с. 53) про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, оскільки він виконував повноваження ліквідатора банкрута.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції на ці порушення норм процесуального права, допущені місцевим судом, уваги не звернув і передчасно залишив рішення цього суду без змін.

Отже, оскільки неповнота з'ясування цих обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 8 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Черкаської області від 17 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.