6-24503св07 Про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки та відшкодування моральної шкоди - Текст документа

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Полонської міської ради про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні нею та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2005 року ОСОБА_1. звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2., Полонської міської ради про визнання частково недійсним Державного акта на право приватної власності на землю, повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні нею та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що в 1991 році рішенням виконкому Полонської міської ради їй та її чоловіку ОСОБА_3. було надано земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,06 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, ОСОБА_2. в 1988 році також було надано земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_1, однак ОСОБА_2. безпідставно зайняла частину земельної ділянки поАДРЕСА_1, звела на ній господарську будівлю, отримала Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку загальною площею 0,0922 га, своїми незаконними діями відповідачка заподіяла їй також моральну шкоду.

Позивачка просила визнати частково недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_2. 17 грудня 2002 року, зобов'язати відповідачку відновити межу земельної ділянки та її попередній стан, знести господарську споруду та стягнути 2000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Судом роз'єднано в самостійні провадження вимоги ОСОБА_1. про визнання частково недійсним Державного акта на право приватної власності на землю та її вимоги про повернення земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні нею та відшкодування моральної шкоди.

Під час розгляду справи за позовом ОСОБА_1. про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні нею та відшкодування моральної шкоди позивачка збільшила вимоги в частині відшкодування моральної шкоди й просила стягнути з ОСОБА_2. 20000 грн.

Рішенням Полонського районного суду від 27 червня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20 серпня 2007 року, позов задоволено частково, постановлено відновити розмір земельної ділянки, що знаходиться у користуванні ОСОБА_1. по АДРЕСА_1, до 600 кв.м. за рахунок зменшення розміру земельної ділянки ОСОБА_2. поАДРЕСА_2 без знесення будівель, та встановити нові межі й конфігурацію земельних ділянок; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судом встановлено, що земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилих будинків у АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 були виділені сторонам в розмірі 0,06 га кожному; ОСОБА_2. захопила частину земельної ділянки по вул. Купріна № 27 площею 0,0141 га, побудувала на цій частині земельної ділянки господарську споруду та отримала Державний акт на право приватної власності на землю.

Також встановлено, що постановою Полонського районного суду від 27 лютого 2006 року, яка набрала законної сили, визнано недійсним та скасовано рішення Полонської міської ради від 11 грудня 2002 року № 14 про передачу в приватну власність ОСОБА_2. земельної ділянки площею 0,0922 га поАДРЕСА_2 в частині визначення розміру земельної ділянки, зменшивши його на 0,0141 га, постановлено також визнати недійсним та скасувати Державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_2. 17 грудня 2002 року, в частині розміру земельної ділянки, зменшивши земельну ділянку ОСОБА_2. з боку межі ОСОБА_3. на 0,0141 га.

Задовольняючи частково позов, суд виходив із того, що факт незаконного захоплення ОСОБА_2. частини земельної ділянки ОСОБА_1. встановлено постановою Полонського районного суду від 27 лютого 2006 року, тому відповідачка зобов'язана повернути позивачці таку ділянку, однак є недоцільним відновлення розміру ділянки ОСОБА_1. за її вимогою шляхом пересування межі ділянок по прямій лінії, так як в такому випадку виникає необхідність демонтажу господарської споруди, яка належить ОСОБА_2., що потребує великих матеріальних затрат.

Проте з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до частин 1, 2 статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Згідно пункту "б" частини 3 статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

В обгрунтування позову ОСОБА_1. зазначала, що ОСОБА_2. самовільно зайняла частину її ділянки, а тому на підставі статей 152, 212 ЗК України повинна повернути таку ділянку, а саме - відновити межі та стан земельної ділянки, що існували до самовільного зайняття.

Суд у порушення вимог статей 214, 215 ЦПК України (1618-15) на зазначені пояснення належної уваги не звернув, з огляду на положення статей 152, 212 ЗК України не встановив та не зазначив у рішенні які конфігурація, межі й стан земельної ділянки ОСОБА_1. існували до самовільного зайняття частини ділянки з боку ОСОБА_2., і передчасно прийшов до висновку про необхідність відновлення земельної ділянки позивачки лише в частині її розміру, без урахування меж та конфігурації.

Апеляційний суд на зазначене уваги не звернув, у порушення вимог статей 303, 315 ЦПК України (1618-15) належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в ухвалі не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і залишив рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про повернення земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні нею без змін.

Разом з тим, колегія суддів визнає, що висновки суду про відмову в задоволенні позову в частині відшкодування моральної шкоди є обгрунтованими, рішення в цій частині ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в повному обсязі, передбачених частиною 3 статті 335 ЦПК України (1618-15) , не вбачається.

За таких обставин ухвалені в справі судові рішення в частині вирішення позову про повернення земельної ділянки та усунення перешкод у користуванні нею підлягають скасуванню з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених частиною 2 статті 338 ЦПК України (1618-15) .

Керуючись статтею 336 ЦПК України (1618-15) , колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Полонського районного суду від 27 червня 2007 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 20 серпня 2007 року в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Полонської міської ради про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, усунення перешкод у користуванні нею скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.