Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: судді Мороза В.Ф.

Суддів: Донця О.Є.

Голяшкіна О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року у справі за позовом комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" до Державної фінансової інспекції в Тернопільській області про визнання незаконною та скасування вимоги щодо усунення порушень, виявлених за наслідками ревізії,

Комунальне підприємство теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільтеплокомуненерго" звернулося з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати п.п. 1 і 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Тернопільській обл. викладеної у листі № 19-17-13-14/1568 від 20.11.2015 р.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, у задоволенні заявленого позову відмовлено.

Рішення мотивовано тим, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Судова колегія не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено ревізію використання коштів субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам, передбачених Мінрегіону на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування в КПТМ ТОР "Тернопільтеплокомуненерго" за період з 01.01.2014 р. по 31.07.2015 р., за результатами якої складено Акт ревізії № 17-22/188 від 15.10.2015 р.

На підставі акту ревізії Інспекцією скеровано на адресу позивача вимоги "Про усунення порушень, виявлених ревізією", що викладені у листі № 19-17-13-14/1568 від 20 листопада 2015 року.

Згідно наведених вимог позивач допустив наступні порушення: до розрахунку фактичної собівартості та визначення обсягу з різниці в тарифах для виробництва теплової енергії з врахуванням обсягу фактично відшкодованої різниці в тарифах зайво включено витрати на амортизацію основних засобів для надання послуг населенню в сумі 516214 грн. 68 коп., чим порушені вимоги п.18 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, затв. постановою КМ України № 869 від 01.06.2011 р. "Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги" (869-2011-п) , та пп.14.1.3 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) комунальному підприємству на зазначену суму; в розрахунок обсягу заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на послуги з централізованого опалення завищено обсяг заборгованості з різниці в тарифах за 2011-2012 роки та зайво одержано з державного бюджету коштів на суму 83566 грн. 82 коп., що є порушенням п.6 Порядку та умови надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджуватися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затв. постановою КМ України № 30 від 29.01.2014 р. "Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" (30-2014-п) , чим завдано матеріальної шкоди (збитків) комунальному підприємству на зазначену суму.

Позивач не погодився з пунктами 1 та 2 вимоги відповідача від 20 листопада 2015 року № 19-17-13-14/1568, а тому звернувся до суду з позовом про його скасування.

Відповідно до п. 6 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 № 499/2011 (499/2011) (далі - Положення) ДФІ для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів ДФІ має право звернутися до суду в інтересах держави.

За змістом п. 1, 7, 10 ст. 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" № 2939-XII органу державного фінансового контролю надається право перевіряти в ході державного фінансового контролю грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, документи щодо проведення процедур державних закупівель, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (коштів, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо); пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Отже органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

У постанові від 14 жовтня 2014 року (справа № 21-453а14) Верховний Суд України дійшов висновку, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У даній справі Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом України також у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-40а14) від 13 травня 2014 року (21-89а14), від 21 квітня 2015 року (справа 21-96а15), від 20 січня 2015 року (справа 21-601а14), від 18 вересня 2014 року (справа 21-332а14).

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без змін, якщо визнає, що суд не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтею 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , колегія суддів,

Касаційну скаргу комунального підприємства теплових мереж Тернопільської обласної ради "Тернопільміськтеплокомуненерго" залишити без задоволення, а постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року залишити без змін.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянуте Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237- 239 Кодексу адміністративного судочинства України.