Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного

Суду України в складі:

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи Приватна фірма "Діловий Союз", Харківська районна державна адміністрація, приватний нотаріус Харківського районного нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, про визнання змін до статуту і договорів купівлі-продажу недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2007 року,

У квітні 2005 року ОСОБА_1 звернувся в суд із названим позовом.

Зазначав, що з 1994 року був засновником та директором Приватноїфірми"Діловий Союз" (далі - ПФ "Діловий Союз").

В травні 2003 року між ним і ОСОБА_2. була досягнута домовленість про переоформлення належної йому фірми на її ім'я з компенсацією йому вкладених у фірму коштів у сумі 30000 грн.

28 травня 2003 року він оформив нотаріально посвідчену заяву на передачу ОСОБА_2. повноважень засновника ПФ "Діловий Союз", не передаючи їй статутних документів та печатки фірми.

Проте ввечері того ж дня відповідачка повідомила, що не має можливості провести з ним розрахунок і сплатити 30000 грн.

В зв'язку з цим 29 травня 2003 року він подав до Харківської районної державної адміністрації Харківської області заяву про відмову від передачі повноважень засновника фірми іншій особі.

Оскільки, не зважаючи на його заперечення, ОСОБА_2. зареєструвала зміни до статуту фірми, вказавши себе як її засновника, ОСОБА_1 просив суд визнати ці зміни до статуту ПФ "Діловий Союз" недійсними, поновити його в правах засновника підприємства, витребувати із незаконного володіння відповідачки належне йому майно, що знаходилося в приміщеннях фірми, та стягнути з відповідачки на його користь 10000 грн. для відшкодування моральної шкоди.

В подальшому позивач доповнив свої вимоги і просив визнати недійсними договори купівлі-продажу: автобусної зупинки з торгівельними павільйонами та літнім майданчиком по вул. Радянській, 10-а у с. Тернове Харківського району Харківської області, укладений 15 грудня 2004 року між ПФ "Діловий Союз" та ОСОБА_6.; автобусної зупинки з торгівельними павільйонами та літнім майданчиком по вул. Харазія, 8 у с. Веселе Харківського району Харківської області, укладений 17 грудня 2004 року між ПФ "Діловий Союз" та ОСОБА_6., а також договори купівлі-продажу цих об'єктів, укладені 13 травня 2005 року між ОСОБА_6. таОСОБА_4.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2006 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2007 року, в позові відмовлено.

В обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим ставить питання про скасування судових рішень та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, місцевий суд, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зміни до статуту ПФ "Діловий Союз" були внесені на підставі заяви ОСОБА_1. та зареєстровані державним органом відповідно до вимог закону.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1 і 2 ст. 213 ЦПК України - рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно вимог ст. 214 цього Кодексу - під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

При вирішенні справи суди виходили з того, що ОСОБА_1, як засновник ПФ "Діловий Союз", 28 травня 2003 року склав заяву про передачу своїх повноважень засновника фірми ОСОБА_2., посвідчивши її у приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7.

29 травня 2003 року позивач звернувся в Харківську районну державну адміністрацію із заявою про відмову від передачі своїх повноважень засновника фірми ОСОБА_2. та з проханням не проводити ніяких дій, пов'язаних з перереєстрацією фірми на ім'я ОСОБА_2., у зв'язку з непроведенням з ним розрахунків. Цю заяву позивач підписав як директор фірми та нотаріально не посвідчував.

17 червня 2003 року Харківською районною державною адміністрацією були зареєстровані зміни до статуту ПФ "Діловий Союз", а саме: змінено засновника підприємства на ОСОБА_2.

На підставі цих фактів суди дійшли висновку, що подання позивачем заяви про відмову від передачі прав засновника приватного підприємства іншій особі не тягло за собою наслідків, яких бажав заявник; а факт існування домовленості про сплату відповідачкою грошової компенсації в сумі 30000 грн. не підтверджено належними доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про власність", чинного на час виникнення спірних правовідносин, власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому майном.

Частиною 1 ст. 128 ЦК УРСР 1963 року визначено, що право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 8 Закону України "Про підприємництво", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб'єкта підприємницької діяльності, а також форми власності суб'єкти підприємницької діяльності у місячний термін з моменту настання зазначених змін зобов'язані подати документи для перереєстрації; перереєстрація суб'єкта підприємницької діяльності проводиться в порядку, встановленому для його реєстрації; а положення про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності затверджується Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 24 Порядку державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності, затвердженого Постановою Міністрів України від 25 травня 1998 року № 740 (740-98-п) та чинного на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що у разі внесення до установчих документів змін, пов'язаних із зміною складу засновників (учасників) суб'єкта підприємницької діяльності, подаються оформлені згідно з вимогами законодавства документи, що засвідчують добровільний вихід особи із складу засновників (учасників), зокрема, щодо фізичної особи - нотаріально засвідчена заява.

В порушення вимог ст. 214 ЦПК України суди при вирішенні справи не врахували, що до проведення реєстрації змін до статуту ПФ "Діловий Союз" його власником і засновником залишався ОСОБА_1, та в зв'язку з цим належним чином не обґрунтували, чому позивач не мав права відкликати свою заяву про внесення змін до статуту підприємства, а також чи мав місце в даному випадку добровільний вихід фізичної особи із складу засновників при наявності заяви позивача про відкликання попередньої заяви про вихід із засновників підприємства.

За таких обставин, ухвалені в справі судові рішення не можна визнати законними й обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України' /o:p'

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 листопада 2006 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 29 січня 2007 року скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.